Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

Я бреду по освітленій дорозі, вдихаю морозне повітря і відчуваю гіркоту. Я знаю, що подобаюсь Романові, тоді чому він покликав до себе іншу жінку? Він розігрівся від поцілунків зі мною, тому наступного дня вирішив потрахатись із гарною та досвідченою дівчиною? Але хто йому заважає переспати зі мною? Вчора я цілком відверто висловила свої бажання, він сам почав відмовлятися і нести нісенітницю про перший раз і секс без зобов'язань. Ніби я не розумію, що ми не матимемо серйозних стосунків.

Чорт, як же дістало! Ці самообмеження, тупі відмазки, дурні виправдання та стереотипи! Навіщо все ускладнювати? Невже краще спати з незнайомками, ніж із людиною, яка тобі подобається? Хоча люди схильні обирати простіші варіанти.

На Романа я не ображаюся, і до брюнетки не ревную, швидше злюся на себе і свої безглузді завищені очікування. Подумаєш, поцілував мене біля гуртожитку, що в цьому особливого?

Але як я не намагаюся забутись самообманом, у мене нічого не виходить. Змиритись із вчинком Романа я не можу, бо тупо його не розумію. Хотіти одну, але спати з іншою? Ні, вибачте, так роблять тільки незрілі, слабкі чоловіки. І в жодну чоловічу природу і первісні інстинкти я не вірю — нісенітниця все це, вигадана безвільними людьми для виправдання своїх нікчемних вчинків. Тільки я була впевнена, що Роман не такий.

Підходжу нарешті до пабу, де мене чекає Ксю. У теплому приміщенні ми відразу ж замовляємо пиво та закуски. Я бачу сяюче обличчя подруги, її задоволені очі та квітучу посмішку, і моє прагнення поскаржитися на Романа одразу зникає. Навіщо псувати Ксю настрій?

— Як ваша підготовка до весілля? — торкаюся актуальної теми, знаючи, що Ксюха може годинами розповідати про майбутню грандіозну подію. Це має відвернути мене від нескінченних думок про Романа.

— Ой, Асько, підготовка до весілля — такий треш, — плескає в долоні подруга. — Там і декор потрібно вибрати оригінальний, і сукню, і взуття, і приміщення, і музикантів — голова у мене розколюється вже. Стільки різних варіантів, я не знаю, за що хапатися. Але Даня допомагає, терпляче вислуховує всі мої сумніви та страхи. Отже, ми остаточно визначилися з концепцією весілля.

— Ви все ж таки зважилися на стімпанк? — мені справді цікаво дізнатися, що ж вигадала моя найкраща подруга.

— Так, ми влаштуємо виїзну церемонію, — натхненно заявляє Ксю. — Весілля відбудеться наприкінці березня, а розпишемося ми в РАЦСі за кілька днів до цього. Сама розумієш, що розпис — це так, формальності, навіть штамп у паспорт вже давно не ставлять.

— Ви вдвох у РАЦС підете?

— Ні, звичайно, покличемо найближчих друзів, тобто тебе й Романа, — усміхається Ксю, а я мимоволі здригаюся при згадці про кохану людину. — А весілля буде на природі, там арку встановлять круту, з шестернями та іншими стімпанківськими атрибутами. Вести церемонію покличемо когось із знайомих. Клятви скажемо, тримаючись за руки, каблучками обміняємося. Букет хочу крутий! І живу музику, мабуть, місцевий кавер-гурт запросимо. А плаття я вже знайшла підходяще: воно буде не класичного білого кольору, а скоріше айворі. Зверху надягну коричневий корсет зі шнурівкою. На голову причеплю окуляри стімпанківські, чоботи теж куплю офігезні. Коротше, у мене стільки вигадок різних, навіть не віриться, що все відбувається наяву.

— Чому?

— Ну ти ж пам'ятаєш мою історію з колишнім, — кривиться Ксю. — Я тоді вважала, що буде банальне весілля, діти через рік та іпотека за плечима. А зараз я ніби у казці живу. Даня поділяє мої погляди на життя. Ми обоє любимо подорожі та концерти, не хочемо обтяжувати себе дітьми, бо ще зарано, а світ такий великий і цікавий. Навіть думки про весілля у нас збіглися — Даня теж любить стімпанк. Здається, так не буває. Він освідчується мені в коханні кожен день, ми майже не сваримося, не обмежуємо свободу один одного, не ревнуємо і не прикидаємося іншими людьми. Він кохає мене такою, якою я є. Це казка наяву, магія. Я така щаслива, Асю.

— Я дуже рада за тебе, — стискаю руку подруги і посміхаюся. Усі погані думки зникають із голови. Як добре, що у Ксю все чудово. Вона заслужила на щастя.

— Спасибі, — киває Ксюха, зазираючи у меню. — Ми сьогодні до закриття гуртожитку сидимо?

— Мабуть, у мене вільний вечір.

— Чудово. Даня все одно із друзями зависає. Вони з братом щочетверга влаштовують тусу: збираються у Романа на квартирі, грають у приставку, курять кальян і п'ють пиво. Чому б і нам так не робити?

Я завмираю, почувши слова Ксю. Здається, я не дочула чи неправильно її зрозуміла. У горлі першить, і питання вилітають якимось хрипом:

— Данило зараз із братом? У квартирі Романа?

— Так, вони півгодини тому мали зібратися. На зустріч приходять їхні спільні університетські друзі зі своїми дівчатами. Даня мене кликав, але я відмовилася, бо за тобою дуже скучила.

— Яка ж я дурепа, — бурмочу під ніс, прикриваючи від сорому очі.

Побачила незнайомку — і уявила всяку вульгарність. Навіть не спитала, хто ця дівчина, не дізналася, чим зайнятий Роман. Втекла, як остання боягузка, в черговий раз оголивши перед ним свої почуття. І сподівалася, що та брюнетка — лише знайома, але все одно стереотипи взяли гору над розумом: якщо купа мужиків сплять з лівими дівчатами, коли відчувають почуття до іншої, то й Роман так робить! Блін, я облажалася. Запідозрила його в слабкості, не маючи на те вагомих причин. Яка ж я дурна!