Читати книгу - "Нескорена імператриця. Протистояння, Аманді Хоуп"

Після бою було багато поранених, їх посадили на візки, убитих поховали тут же на дорозі.

«План пані Морнар провалився, – окинувши поглядом місце битви, підсумувала Ліна. - Вона сама собі викопала могилу, тепер залишилося її закопати».

Залишок шляху пройшов у спокійній обстановці. Обоз, що супроводжувався імператорським військом, з цінним вантажем без перешкод дістався столиці.

За відсутності суперниці Елоїза не втрачала часу дарма. Вона всілякими способами примудрялася опинитися поруч із герцогом Лабонтом, варто було лише переступити поріг імператорського палацу.

Домінік завжди чемно вітав дівчину, але зайвої люб'язності не виявляв.

Дізнавшись, що він любить відпочивати в одному відомому закладі, прийомна дочка імператора залишила свою людину біля входу, щоб той, як пан Лабонт з'явиться, відразу повідомив їй.

І ось одного разу, одягнувшись у найкращу свою шовкову сукню, натхненна своїм задумом, примчала туди, щоб нарешті зустрітися з майбутнім чоловіком у неофіційній обстановці.

Домінік Лабонт саме обідав в одній із кімнат, коли без стуку увійшла красуня Елоїза.

- Ваша Світлість! - зробила вона щиро здивоване обличчя. - Вибачте, що потурбувала. Здається, я помилилася залом.

Герцог усміхнувся тепліше, ніж звичайно.

- Якщо так вдало помилилися, приєднайтеся до мене і пообідайте! - він провів рукою над столом, жестом запрошуючи дівчину.

- Якщо ви не заперечуєте! - ніжним голосом заспівала вона, сідаючи поруч.

Слуга відразу підбіг, щоб прийняти замовлення. Елоїза подивилася на страви герцога і запобігливим тоном промовила:

- Мені теж, що й Пану Лабонту. У Його Світлості чудовий смак!

Слуга, прийнявши замовлення, вийшов.

- Не знала, що ви тут вважаєте за краще обідати, - вирішила завести світську розмову дівчина. – Чесно зізнатися, це моє улюблене місце. Ми з вами такі схожі!

Домінік підняв погляд на дівчину і здивувався собі. Перед ним сиділа сама досконалість, ніжна і витончена, з поступливим характером. Якої ще можна дружини бажати? Тільки його думки перебували далеко, біля іншого дівчиська. Зухвалої та впертої, розумної та підступної. При одній згадці про яку кров швидше бігла по венах.

- Що правда? – перепитав Домінік, не вловивши й половини змісту сказаного красунею.

- Так! - упевнено підтвердила та і продовжила свої звабливі промови. - Ви дуже гарні! Думаю, вам багато хто про це говорив. Його Величність має рацію, з нас вийде гармонійна у всіх відношеннях пара!

Герцог оцінив цей підхід та згадку імператора. Красуня знала, на кого можна спертися, щоб схилити людину на свій бік.

Ось тільки з Домініком Лабонт вона прорахувалася. Йому навіть сам імператор не був указ.

Елоїза продовжувала говорити, зазивно посміхаючись. Охоронець, що стояв біля дверей, був зачарований її красою.

І тільки Домінік дивився на неї ніби на прикру перешкоду, не слухаючи всієї тієї нісенітниці, що дівчина несла. Він просто кивав головою, нібито погоджуючись, сам же прораховував подальші ходи із завоювання неприступної доньки генерала.