Читати книгу - "Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі"

Проти цього можна боротися облаштуванням фортеці на рівнині і спорудженням настільки глибокого окружного рову, щоб ворог при всякій спробі прорити його далі натрапляв на підземні води, які одні тільки й небезпечні для цих підкопів. Якщо все ж доводиться боронити фортецю, розташовану на висоті, то єдиний засіб — це вирити в місті безліч глибоких колодязів, які стануть ніби виходами з ворожого підкопу. Інший спосіб боротьби — це зустрічний підкоп, якщо тільки ти знаєш, як його направити; цим шляхом дуже легко зупинити роботи противника, але вся складність у тому, щоб їх відкрити, особливо коли маєш справу з досвідченим ворогом.

Найстрашніше для обложеного — це напад зненацька під час відпочинку війська, наприклад після відбитого нападу, перед зміною вартових, тобто на світанку або у сутінках, і особливо під час їжі. Безліч фортець було взято саме такими атаками, і, навпаки, ті, хто брав у облогу не раз бували розбитими цими раптовими вилазками гарнізону. Тому тут потрібна з обох боків невсипуща пильність, причому частина військ завжди має бути озброєною. Зокрема треба сказати, що оборона фортеці або табору дуже ускладнюється необхідністю роздроблювати війська. Адже ворог може за своїм бажанням нападати єдиною масою з будь-якого боку. Тому ти маєш захищатися уздовж всієї лінії облоги, і, в той час як ворог кидає на тебе всі свої сили, ти можеш протиставити йому лише частину своїх.

Обложений може бути абсолютно знищеним, а для того, хто тримає облогу найгірше — це тільки відбитий напад. Такий стан змушував багатьох полководців, обложених в таборі або у фортеці, робити відчайдушну вилазку і вступати в рішучий бій, який давав їм перемогу, незважаючи на чисельну перевагу ворога. Так вчинили Марцелл в Ноле і Цезар в Галлії. Обложений в таборі величезними полчищами галлів, він зрозумів, що, залишаючись в укріпленнях, він загине, оскільки повинен буде розділити свої сили і не зможе, ховаючись за живоплотом, обрушитися на ворога. Тому він відкрив один з виходів табору, зібрав в цьому місці все військо і кинувся на галлів з такою люттю і силою, що здобув повну перемогу.

Твердість духу обложених багато разів страшила їхнього противника і змушувала його сумніватися в успіху. Під час війни між Помпеєм і Цезарем, коли військо Цезаря сильно страждало від голоду, Помпею доставили шматок хліба, яким харчувалися солдати Цезаря. Хліб цей складався з трави, і Помпей заборонив показувати його війську, щоб воно не так злякалося, побачивши, з яким противником йому доводиться боротися. Найбільша честь римлян у війні з Ганнібалом — це їхня дивовижна твердість, бо в найтяжчу пору, коли щастя начебто остаточно їм зрадило, вони жодного разу не просили миру і не проявили жодної слабкості. Навпаки, коли Ганнібал стояв майже біля воріт Риму, поля, на яких був розбитий його табір, продавалися за вищою ціною, ніж в мирний час. Римляни взагалі переслідували свою мету з такою непохитністю, що заради захисту Риму навіть не захотіли зняти облогу Капуї, обложеної ними в той самий час, коли ворог погрожував їхній столиці.

Багато з того, про що я вам сказав, ви могли б, звичайно, дізнатися самі. Однак я зробив це навмисно, щоб краще визначити всю перевагу пропонованих мною військових установ і принести певну користь тим (якщо такі знайдуться), хто не міг, подібно до вас, брати участь в нашій бесіді. Все сказане мною можна висловити в кількох загальних правилах, які треба твердо собі засвоїти.

Ось ці правила.

— Все, що корисне ворогу, шкідливе тобі, і все, що корисне тобі, шкідливе ворогу. Той, хто на війні більш пильно стежить за ворогом, ретельніше навчає і тренує своє військо, піддається меншій небезпеці і може більше сподіватися на перемогу.

— Ніколи не веди війська в бій, поки ти не вселив їм впевненості в собі і не переконався, що вони цілком облаштовані і не бояться ворога. Ніколи не починай бою, якщо ти не знаєш, що війська вірять в перемогу.

— Краще розтрощити ворога голодом, ніж залізом, бо перемога набагато більше дається щастям, ніж мужністю.

— Кращий задум — це той, який прихований від ворога, поки ти його не виконав.

— Умій на війні розпізнати слушну нагоду і вчасно за неї вхопитися. Це мистецтво корисніше всякого іншого.

— Природа рідко народжує сміливців. Вони у великій кількості створюються працею і навчанням.

— Дисципліна на війні важливіша за стрімкість.

— Якщо частина ворожих солдатів перейде до тебе і буде вірно служити, це завжди для тебе великий успіх. Втікачі більше послаблюють ворога, ніж убиті, хоча ім’я перебіжчика підозріла новим друзям і ненависна старим.

— Вишукуючи війська в бойовий порядок, краще залишити за першою лінією сильний резерв, ніж розкидати солдатів і розтягувати фронт.

— Важко перемогти того, хто добре знає свої сили і сили ворога. Хоробрість солдатів важливіша за їхню чисельність, але вигідна позиція буває іноді кориснішою за хоробрість. Будь-яка несподіванка лякає військо, до всього звичного і поступового воно байдуже; тому привчай своє військо до нового ворога і ознайом його з ним дрібними сутичками раніше, ніж вести солдатів в рішучу битву.

— Хто в безладді переслідує розбитого ворога, прагне тільки до того, щоб з переможця перетворитися на переможеного.

— Хто не дбає про продовольство військ, буде переможений, не оголюючи меча.

— Ретельно вибирай місце бою, залежно від того, покладаєшся ти на свою кінноту більше, ніж на піхоту, або навпаки.

— Якщо ти хочеш дізнатися, чи не забрався вдень у табір шпигун, накажи всім розійтися по наметах.

— Умій змінювати рішення, якщо ти помічаєш, що воно розгадане противником.

— Радься з багатьма про те, що треба зробити; повідомляй тільки обраним про те, що вже вирішено.

— Стримуй солдатів під час миру страхом і покаранням; вирушаючи на війну, надихай їх надією і