Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 77
Перейти на сторінку:
Глава 13.

Через два тижні я вже була вдома і почувалася досить добре. На фрілансі довелося написати, що на лікарняному. Бо в лікарні не попрацюєш. Маркус під моїм наглядом у моєму профілі написав оголошення, що я до такого—то числа на лікарняному. А потім ще й відповідав на листи, усім хто запитував, як я почуваюся.

Удома знайшла гітару. Посміхнулася. В інтернаті в нас була музика, за бажанням. Мені тоді хотілося навчитися грати на інструментах. Найкраще освоїти вийшло гітару. І говорили, що співала цілком добре. Але співала тільки на уроках, потім якось не хотілося, ні бажання, ні настрою не було. А тут побачивши інструмент, руки прям засвербіли, захотілося пограти і щось заспівати.

Через дорогу від будинку було поле з різнотрав'ям. На ньому бджоли збирали мед. Сказавши мамі Маркуса, що я буду на полі грати на гітарі, вийшла з дому. Сіла на траві й стала тихо перебирати струни. Довелося налаштувати гітару і змогла почати грати. А потім і тихо співати. Відчула, як закручується навколо мене й у мені енергія і просить виходу. Шкіра стала пекти, встала на ноги, створила прохід у рідний світ. Прохід залишила відкритим, щоб Маркус міг пройти, і він має побачити його.

Вийшла недалеко від будинку. Посміхнулася, побачивши лавочку, найпростішу. Сіла на неї й відпустила енергію та продовжила грати й співати.

— Нея.

Почула, як охнув дядько, а тітка сіла поруч і стала співати разом зі мною. Вона сіла до мене боком і якщо я сиділа спиною до хати, то вона обличчям. Тітонька обійняла мене дбайливо і продовжила зі мною співати. Пісні змінювали одна одну. До нас на лавку підсіла ще дівчина, я мало не збилася з пісні. Ми з нею були дуже схожі. Вона посміхнулася і підхопила пісню. Через деякий час помітила, як із проходу вийшов Маркус, його старший брат Рой, і пара незнайомих магів. А потім тітка напружилася і сильніше до мене притулилася. Я обірвала пісню.

— Вітаю Неяда, — почула я чоловічий голос.

До нас прибіг дядько, аж захекався. Став трохи попереду. Ззаду підійшов Маркус із тими, хто прийшов. Я встала і повернулася до гостей. Це була група чоловіків. Судячи з подібності, родичі.

— Що вам потрібно Гарші?! — зло запитав дядько.

Відчула, як напружився Маркус.

— Відчув спадкоємицю вашого роду. Я не буду таким ідіотом, як мій дід. Пропоную те, що буде вигідно обом нашим родам.

— І що ж? — запитав дядько трохи нервово.

— Нам буде вигідно збіднити наші сім'ї.

— Ні, — відповіли з дядьком одночасно.

І дядько ледь не сплюнув гидливо.

— У вас щоправда є тільки один спадкоємець роду, і якби одружилися ми з Неядою, сім'ї зіллються.

— Ні, — сказала спокійно і подивилася молодому чоловікові в очі.

— Сильна, — сказав він із захопленням.

А потім скривився і зашипів від болю. Маркус обіймав мене вже зі спини за талію. А потім помітив, що я роблю, і сам сторопів. А я відчула, що травами можу трохи провчити одного знахабнілого чоловіка. Не сперечаюся, він гарний, але це не дає йому права поводитися зарозуміло.

— Рідна, не перетисни йому ні чого, йому це добро ще знадобитися.

— Я відчуваю на скільки сильно перетискаю. І болячи йому не від передавлювання. А від того, що трави за волосся смикають. Трохи сильніше смикнеться — буде депіляція на ногах по всій довжині.

Хлопці, які прийшли з ним, єдва не розміялися. Але коли їм у штани теж трава пробралася миттю заткнулися і перестали смикатися.

— Я вже говорив, що максимуму кого в дружини ви можете взяти, тільки мою молодшу сестру Ніру.

— Кому потрібна потвора, — прошипів чоловік.

А ось тепер я стиснула йому ноги і трохи посмикала за волоски в найцікавішому місці.

— Вибач, — видавив він, — визнаю, що не мав рацію. Але з Нірою одружитися тільки сліпий.

Дівчина стояла, опустивши голову. Вона не була потворою, у неї через весь правий бік обличчя йшов моторошний шрам.

— Чи не вашими зусиллями? — запитала в чоловіків.

— Ні. Відпусти нас.

— Ти був не щирим.

— Вибач, — сказав він видихнувши.

Прибрала трави.

— Ви причетні до вбивства моїх батьків?

— Ми ні. А ось що наш дід накоїв, не знаємо. І за великим рахунком не хочемо. Щасливо залишатися. Але якщо надумаєш усе ж таки об'єднати сім'ї, приходь.

Маркус зашипів. Чоловік криво посміхнувся.

— Звір тобі миліший, що ж твій вибір.

— Пішов геть, — сказала вклавши силу.

Чоловіків як вітром здуло. Я взяла Ніру за руку. Відчула її душевний біль.

— У цьому світі хіба не можна шрам прибрати?

— Він від магічної зброї.

— У нашому можна, — сказав один із чоловіків, які прийшли з Маркусом. — Як нам повернутися, прохід закрився.

— Я нас поверну. Дядьку, пісня і енергія що це було?

— Це твій зв'язок із родовим місцем. Так ти підживлюєш землю й оновлюєш свою енергію. Завдяки цьому зростає твоя сила. І те що я зараз бачу це, це дивовижно. На стільки сильного глави в нашого роду вже давно не було. Шкода Саймон був гордим дурнем.

— Хто б казав, — хмикнула тітка.

— Люба, я ж не сперечаюся. Твій лікоть прилітає завжди дуже вчасно.

Дядько потер боки.

— Я б хотіла подивитися на родовий артефакт, за яким ви визначаєте живих членів роду.

— Не тільки живих. На ньому всі члени роду відображаються. І живі, і мертві, і ті, хто тільки має народитися.

На цих словах у дядька якось по-особливому блиснули очі. Подивилася на тітку. Я після спільного співу стала добре їх відчувати.

— Доктор у тому світі мав рацію. Того ж вечора на артефакті з'явилася ще одна квітка, поки що маленький бутон.

Вона поклала руку на живіт.

— Уже два тижні.

Обійняла її й побажала, щоб усе пройшло добре. Буде добре якщо їхня дитина буде з родовим даром. Я цього дуже захотіла.

— Дякую.

Тітка присіла, я швидко її підняла на ноги.

— Благословення глави — це дуже..., — вона розплакалася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 49 50 51 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"