Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 77
Перейти на сторінку:

— Це дуже цінно. Особливо те, що глава бажає дитині та матері. Що ти побажала? — трохи тремтячим голосом запитав дядько.

— Щоб усе пройшло добре і дитина була з родовим даром. Ви казали, що добре коли в роду не один носій.

— Це правда, що більше носіїв дару, то сильніший рід. Ми поки що на межі зникнення.

— Ну не тільки мені потрібно буде віддуватися. Працюйте, дядьку.

Він обійняв дбайливо дружину. На мене дивився з вдячністю і з легкою невірою.

— Мені тільки не зрозуміло, чому ви відразу не сказали, що рід може загинути, якщо носій дару зникне?

— Тоді я на тебе злився, — сказав він, смикнувши головою, — і ти то з'являлася на артефакті, то зникала. І вимерли б ми не одразу, а за кілька років. Своєрідна відстрочка з можливістю ще ризикнути виправити ситуацію. Тільки одна нехороша людина сказала, що Лінді не можна більше дітей мати. А виявилося йому заплатили, але це ми дізналися нещодавно.

Ми зайшли в будинок, пройшовши через просторий хол, пройшли коридором і потрапили у вітальню. На стіні якої розташовувалося велике дерево. З квітучими бутонами. Придивившись, помітила відмінності в кольорах живих портрети були яскравими. У мертвих сірими, чорно—білими. Тітка показала на маленький бутон поруч із нею.

— Хм, мені здається тут їх двоє. А ну не ховайтеся, — сказала суворо.

Бутончик заворушився і виявилося, що від тітки йшла маленька гілочка з трьома маленькими горошенками. Дві відливали блакитним і одна рожевим.

— Вітаю, у вас трійня. Два хлопчики і дівчинка!

Тітка з дядьком майже носами уткнулися в дерево. І з невірою подивилися на мене.

— Тільки я бачу?

— Так, — сказали мені в один голос.

— Ну я бачу три горошинки, дві блакитненькі відливають і одна рожева. Хлопчики скоріше за все однояйцеві близнюки. Сподіваюся, ви всі будете носіями дару, — сказала це і вклала в це бажання силу.

Тітка злегка похитнулася. А на артефакті помітила невеликі зміни. Горошинки стали з білою облямівкою. Я тільки задоволено кивнула. А сама відчула втому.

— Щось я сильно втомилася.

— Підготувати кімнату? — запитала тітка.

— Ні, — сказали маги. — А то ми тут теж застрягнемо. Адже ми вловили сильний викид магії. Тому й попрямували в селище до перевертнів.

— Я їх зустрів біля відкритого тобою проходу. Ти виставила дозвіл для мене.

— А пройшло вас четверо.

Помітила що брат Маркуса дбайливо тримає за руку Ніру. А вона зніяковіло опустила обличчя і з рум'янцем на щоках.

— Напевно, нам справді час. Кажете там у нас можуть прибрати шрам з обличчя Ніри?

— Так, — сказали в один голос маги.

Я подивилася з прищуром на дядька. Він мені кивнув. Сказала

— Ніро, збери собі речей на кілька днів і підеш зі мною. Погостюєш у батьків Маркуса.

Дівчина посміхнулася і швидко вислизнула з вітальні.

— Дядьку, скільки Нірі?

— Двадцять три.

— І де мої дідусь із бабусею?

Дядько насупився і сів у крісло.

— Мама померла народжую Ніру. Батько прожив після цього п'ять років і пішов слідом за нею. Він буквально всох. Дідусь із бабусею років десять тому за дивних обставин. Нам сказали нещасний випадок. Кінь поніс, і їхній візок перекинувся.

— А де ваші сини?

— У пансіонаті, так безпечніше. Може й справді нещасний випадок, але якось усе підозріло.

— З лускатим найманцем ви розірвали договір?

— Так. Він своє завдання виконав, тебе знайшов. Потрібно було це набагато раніше зробити.

— Може й на краще, що не зробили, — сказала спокійно. — А хто Ніру поранив?

— Не знаю. Вона не зізналася. А якщо на неї тиснути, то взагалі замикається в собі і тоді точно нічого не дізнатися.

Ніра повернулася за п'ятнадцять хвилин із сумкою на плечі та переодягнувшись. Одягла простіші штани і сорочечку, теплий жакет лежав на згині ліктя. Рой забрав у неї сумку. На що дядько злегка посміхнувся.

— Що ж погуляй сестричка.

Прохід відкрила через двері у вітальні. Вийшли у вітальні будинку батьків Маркуса. Батьки поставилися прихильно, що в них погостює моя родичка. А тільки опинившись перед дзеркалом ми з Нірою змогли оцінити, на скільки ми схожі.

— Тобі Рой сподобався?

— Так, — сказала вона боязко. — Він?

— Вільний. І, судячи з усього, ти теж йому сподобалася. Навіть не зважаючи на шрам. А його ми приберемо. Мені ти скажеш, хто тобі його залишив?

— Кілька років тому я була закохана в Ендрю.

— Це той, якого дядько мені намагався в чоловіки пророчити? — вона кивнула.

Помітила в дверях Маркуса і Роя. Вони стояли тихо й не заходили. Так що родичка їх не бачила.

— І що сталося?

— Він, — вона зам'ялася, Маркус стримав брата, не дав тому зайти. — Я хотіла бути з ним, хотіла не просто інтрижку...

— А він не захотів? — Вона кивнула. — Це він залишив? — Вона знову кивнула — За те що ти відмовила йому в інтимі?

Ніра подивилася на мене широко розкритими очима. Але потім кивнула.

— Мабуть зламаного носа і фінгала було мало.

— Це ти йому залишила? — запитала вона тихо.

— Ніс я, Маркус фінгал. Показував майстер-клас як потрібно бути.

— Він досі фінгалом світить той, що не гоїться, — сказано це було із захопленням. — Я тоді подумала, що це невелика помста за мене.

— Відчуваю, якщо він тут з'явиться, то ще й голови позбудеться, правда, Рой?

Ніра напружилася, почувши запитання.

— Так, — дівчину згребли в обійми, при цьому дбайливо-наполегливо. — Я не дам тебе в образу.

— Ну ви дорослі, — сказала я з посмішкою.

— Тільки я для початку хочу позбутися цього, — сказала вона тихо — не можу на себе в дзеркало дивитися.

— А ще він болить, — сказала я тихо.

— Ти відчула... — ахнула вона.

— Тільки зараз.

Увечері сім'я Маркуса познайомилася з моєю родичкою. Рой посадив її поруч із собою, на них дивилися доброю усмішкою. А після вечері вирішила краще познайомитися з родичкою. Рідні Маркуса склали нам компанію у вітальні.

1 ... 50 51 52 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"