Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- Так що ж робити? - запитав невпевнено Кенні.

- Сюди їх! - наказав Бебіт.

- Він пастор! 

- Його друг?

- Так! - ствердно відповів той.

- Кенні відколи ти почав боятись священників? - розсміявся бос.

- Ти що бос, я просто повідомляю!

- Він хоч розуміє куди лізе? - лютував Бебіт відверто скривившись від обурення.

- По мені, так не зовсім!

- Свята людина, а лізе в справи темряви!

- Ну то я пішов по них? - перепитав він у боса.

- Перевір, щоб нічого не було у них, візьми охорону! Може у святого десь і освячена зброя прихована!

- Та ні бос не схоже на це!

- Спускайся з охороною! - сердито наказав Бебіт.

- Звісно бос! - Кенні пішов вниз по гостей.

- От ти і тут Матіасе, от ти і повернувся, бо ти мій і належиш мені, як і усе це місто, дешевих людей!

***

- Я трохи переживаю! - зізнався я Біллі.

- Я бачу, але ж це нормально, головне не показуй і не вдавай ніби ти йому чогось винен! - заспокоїв мене пресвітер.

- Але ж я нічого йому і не винен!

- Не винен, тому так і постав себе, а все інше буде добре, ось папка, не забувай якщо, що - підписуй!

- Ти думав чи ми звідти вийдемо? - я хотів отримати чесну відповідь.

- Ні, навіщо таке думати? - Біллі усе спростував, він був ще тим оптимістом.

- Ну він же головний злочинець міста і все таке, незнати що від нього можна чекати! 

- Ти ж сам захотів повернутись сюди, щоб вирішити з ним усе!

- Це правда, так набагато краще ніж би його терпець увірвався і він послав би по мене своїх убивць!

- Не турбуйся Матіасе, кого Бог вибрав того Він і береже! - Біллі був сповнений віри і оптимізму, зовсім спокійний, мені закортіло бути таким самим, сильним не лише фізично, але і духовно.

- Сподіваюсь на це! - промовив я намагаючись хоч трохи вловити тієї віри з повітря, що випромінював Білі.

Я вже хотів відкрити двері авто, щоб приготуватись вийти, але Білі Грін мене зупинив.

- Не поспішай, дай мені відповідь, що ти вирішив для себе?

Розважливо глянувши на нього, я відповів:

- Я продовжу справу Джошуа, я готовий!

- Тоді перш ніж ти увійдеш в цю будівлю зла, залиши на цих паперах свій підпис, це вкрай важливо!

- Без нього мені ніяк?

- Є лише дві сторони, Бебіт з кліткою і заповіт Джошуа!

- Тоді заповіт Джошуа! - промовив я і поставив свого підписа де вказав мені Біллі Грін.

- Мені вас чекати чи йти з вами? - запитав Майкл.

- Майкле, залишись тут, сподіваюсь, що ми будемо не довго! - відповів Грін.

- Можливо потрібна кількісна перевага, хто зна, хто там в нього і що в його голові!

- Та ось! - проказав я побачивши Кенні, що вже підходив до автомобіля!

- Залишайся тут, і чекай нас усе буде гаразд! - заспокоїв Майкла пресвітер.

- Добре з Богом! 

- Благослови нас Боже!

Кенні спустився з охороною, то були ті два здоровані з якими я вже зустрічався коли власне ходив домовлятися з Бебітом. Ми вийшли з автомобіля і вони одразу нас обшукали, нічого не знайшовши їх погляд так і залишився непривітним.

Ми піднялись вверх ліфтом, у нас була лише чорна папка, яку впевнено тримав у своїх руках Біллі і все. Можливо вони думали, що ми хочемо влаштувати напад на Бебіта, але ми не ті люди і прийшли сюди не за цим.

- Ну привіт Матіасе! - усіхнулася мені струнка і приваблива леді. - Ти справді особлива персона, тебе тут зачекалося без перебільшень ціле місто!

- Ваше обличчя мені дуже знайоме, ми раніше зустрічалися? - запитав я вдивляючись в очі секретарки, що постала переді мною, ці очі, я точно вже їх колись зустрічав.

- Облиш, ти серйозно? - обурено і водночас розчаровано запитала вона. - Невже я так змінилася, що ти вже й не врізнаєш мене? - продовжила Джанет.

- Джанет? - то ось чому твоє обличчя таке знайоме мені, прокрутив собі в голові.

- Так Матасе, рада що хоч згадав! - посміхнулася вона, і лише зараз я впізнав і згадав цю посмішку.

- Ти змінилася. В кращу сторону звісно! - уточнив я. - Така доросла і ділова, приваблива і розкішна, ти гарно виглядаєш! 

- Ну леді мого калібру, повинна завжди тримати рівень і весь арсенал при сабі! - вона поглянула на мене так, наче крізь роки я все ще був не буйдужим для неї.

- Ну звісно, престижна робота, хороше життя, сім'я, чоловік! 

- У мене немає сім'ї! - різко змінився її тон.

- Чоловік? - продовжив я.