Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- У мене є тільки робота, і трохи часу ввечором, щоб розвіятись, релаксувати так би мовити після важкої роботи! - пояснила Джанет.

- Я не знав, не хотів зачепити твої почуття! - промовив я.

- Та що ти ні, ти вже їх зачепив якось, в минулому, якщо ще пам'ятаєш? - поглянула вона мені в очі, намагючись знайти в них хоч щось, що було колись.

- Пам'ятаю Джанет! - заспокоїв її я. - Були чудові часи чи не так?

- Звісно чудові, з такою дівчинкою, як я, де ж би не чудові часи! - посміхнулася вона, присівши на стіл, вона як і тоді була така ж гарна, але ще більш звабливіша ніж в юності.

- Юний боєць і юна студентка політехнічного університету! - згадавши нашу юність, я посміхнувся їй.

- Ми були ідеальною парою! - ностальгічно промовила вона.

- Це вже точно, що було те було! 

- Як Емілі? - поцікавилася Джанет.

- Усе чудово, дякую, що питаєш!

- Після народження зберегла свою фігуру? - Джанет випрямилася сидячи на своєму столі, нічого не приховуючи, натякаючи на своє ідеальне тіло, щоб я розгледів усе з першого ряду.

- Навіть стала ще красивішою! - здається я заспокоїв Джанет і дав зрозуміти, що попри нашу неочікувану зустріч, і наші колишні відносини в юності, я прийшов сюди по-справі, а не для розглядання її пишних форм.

- Хм, що ж це прекрасно, мало кому вдається залишатися привабливою після народження і сімейного життя! 

- Так це правда. Дозволь познайомити. Це Біллі Грін мій друг! 

- Біллі, це Джанет!

- Дуже приємно містере Біллі! - кокетливо привіталася вона, потиснувши йому руку.

- Приємно познайомитися міс Джанет! - промовив ввічливо Біллі.

- Міс? Давно мене так не називали. Зараз навкруги одні невігласи, де їхні манери? - промовила вона. - Матіас має хорошого друга. Чесно кажучи він погано вміє вибирати людей для дружби, але я бачу не схожий на інших! - посиіхнулася вона Біллі.

- Нічого, усі ми помиляємося! - посміхнувся у відповідь Грін.

- Що ж, тоді прошу вас, ось сюди! - вона підвелася, показуючи рукою на офіс Бебіта.

- Не знав, що ти тут працює, і що ми тут зустрінемося, теж навіть не уявляв! 

- Ти мабуть взагалі думав, що ми ніколи більше не зустрінемося, чи не так Матіасе? - вона повернулася до мене, щоб поглянути в мої очі знову. Її світле волосся повільно лягло на ніжні плечі.

- Чому ж, світ тісний, і цьому є підтвердження - наша зустріч! - посміхнувся їй я.

- Бос в доброму настрої, можеш не дякувати, він чекає на тебе! - її посмішка кудись поділась.

- Думаю після мого візиту його настрій зіпсується! 

- Ти спочатку вийди звідси цілим! - вона тихо шепнула мені це на вухо.

- Не переймайся, усе буде добре! - запокоїв її я.

- Як завжди ти воюєш, хоча це не війна, а просто виживання!

- Ні Джанет, це якраз - війна! - промовив я і увійшов.

- Господи збережи його, прошу тебе, я погана дочка і не молилася з самої юності, проте зараз прошу за нього, дай йому вийти цілим, і позбутися Бебіта, раз і назавжди! - шепотіла про себе Джанет.

- Матіасе, Матіасе, буду відвертим я вже зачекався тебе, ти змусив мене понервувати, а мої нерви стоять чималих грошенят! - по-хижацьки він глядів на мене.

- Ти ж знав, що я прийду навіщо ця іронія, ми ж дорослі люди?

- Звісно знав!

- Так чому ж нервував, якщо знав?

- Бачу ти не сам! - він не став відповідати, а продовжив говорити жартівливо.

- Знаю тобі не зовсім пасує, що я не сам, але доведеться змиритись з цим! 

- Чого ти такий серйозний, що небуть сталося, ти не в дусі?

- Ну хтось же мусить вести себе серйозно!

- А он як, ну добре, ну тоді сідайте шановні гості. Щиро вітаю вас у своїх скромних стінах! - ледь не сказав, що покаже мені хто тут не серйозний.

- Гарний у вас тут вид, бачу скромності вам не займати містере Бебіт - промовив Біллі.

- Познайомиш нас? - запитав у мене Бебіт.

- Це мій добрий друг - Біллі Грін!

- Хіба ж бувають недобрі друзі? - ядливо запитав він, натягнувши тугу посмішку.

- Вочевидь що бувають! - я різко і пронизливо поглянув на Кенні, що ніяковів за спиною у свого боса.

- Дуже приємно, а я Бебіт! - елегантно представився цей нехороший чоловік, що ледь вмощувався у своєму шкіряному кріслі.

- Так я знаю! - промовив Біллі, показуючи усім своїм видом байдужість до того як і кого тут звати.

- І що вас містере Біллі привело в наш офіс?

- Дуже добре містере Бебіт, що ви одразу цікавитесь справами, а не пустими балачками, мені надзвичайно подобається така риса в людях, особливо в людях ділових!

- Ну якби я не був діловим, то не володів би усім тим бізнесом, яким володію розумієте?