Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– Не вийшло… Вибачте.

– Хто б сумнівався, – саркастично клацнув дзьобом Шарашка. – От і не мели дурниць! Нам видніше, коли розривати контракт.

– Але я… – почала було Віта.

– Але ми… – в тон їй протягнув Тін.

Ворона облила їх обох бризками з гілок, що нависли над тротуаром.

– Партнере, ти занадто чесний. А ти, землянко, взагалі мовчи! Твоя думка нікого не цікавить.

Заявив би таке хто завгодно з людей (нехай навіть горезвісний Віктор), Віта б не на жарт образилась. Однак що взяти з ворони зі смішним мультяшним голоском? Це ж просто сміхота!

Але не варто забувати, що ім’я пернатого начальства стояло в назві Агентства.

– До речі, щодо думки… – нарочита байдужість давалась Віті важко. – Ти ж збирався помирати, Шарашко? Чи вже ні? Хай там що, а я повинна тобі за що-небудь віддячити. У мене є непогана ідея, як тебе підгодувати.

Птах видав кілька дивних звуків, що могли означати обурення.

– Замовкни, жінко!

– Хочеш без хвоста залишитися, вороно? Нагадати, що зараз у твоєму Агентстві не залишилося нікого, крім тебе?

– Партнере, це переходить усі межі!

Тін провів Віту через нерегульоване перехрестя, і вона зорієнтувалась, що неподалік – квартира іншосвітців.

– Ти ж звільнив мене, Шарашко. Мене і Наталю. Забув? – прозвучало гірко.

– Ти знаєш, що я говорив несерйозно, – в писклявому голосі вчувалася напруга.

– А я серйозний.

– Що?!

– Ми з Тіном збираємося відкрити своє агентство, – Віта необережно вибовкала те, що не могла викинути з голови весь минулий тиждень.

– Що?! – Її супутники хоч у чомусь проявили абсолютну одностайність.

– Ти згодна?

– Ти здурів?

Неважко здогадатися, кому належала кожна з цих фраз. Але визнати поспішність рішення Віта не наважилась. І без того співрозмовники не найкращої думки про неї.

– Замість Наталі будеш? – раптом запитав Шарашка мирним тоном.

– А… А… Буду.

«Я зійшла з розуму», – промайнуло в голові.

Однак Тін так зрадів! А з усім іншим можна було розібратися пізніше.