Читати книгу - "Магиня серед драконів , Леді Анет"

— Я пам’ятаю це плетіння, — задумливо пробурмотіла я на черговому перехресті, коли сил уже майже не залишилося.

— Та тут суцільна павутина, кожне плетіння схоже на попереднє, — важко видихнула Ліра, плентуючись позаду мене.

— Ні, цей вузол відрізняється від інших, і я точно вже його бачила. Слухайте всі! — голосно звернулася я до решти. — Шукайте унікальні плетіння! Мені здається, це якийсь шифр. Дивіться, від усіх плетінь у сторони розходяться по вісім павутинок, а тут — сім. Отже, важлива цифра сім.

— Але якщо це шифр, то як нам зрозуміти, яке плетіння вважати першим? — слушно зауважив Леон.

Хм, справедливе питання. Я прикусила губу, намагаючись розгадати цю загадку і зрозуміти, як саме ці унікальні плетіння можуть нам допомогти.

— Я помилилася. Це не шифр… Це вказівник! Якщо придивитися, то павутина показує нам шлях. Нам потрібно лізти ліворуч, — впевнено сказала я.

Ніхто не став заперечувати мою теорію, і всі слухняно поповзли за мною. За десять хвилин нам вдалося вибратися з тунелю прямо до входу в атракціон.

Слава Матері-богині, ми нарешті вибралися! Щоправда, Іди тут не було.

— Та дівчина вже пішла, — байдуже знизав плечима один із працівників.

Дивно, що дракониця втекла, навіть не дочекавшись Леона. Хоча, хто знає — може, в неї були термінові справи?

Сусідки вирішили заїсти пережитий стрес і адреналін у найближчій кав’ярні. Дерек мав тренування з магболу, тож поспішив назад до академії.

І ось ми знову залишилися втрьох — я, Леон і Зак. Повернулися, так би мовити, до початку.

Дракон пішов до працівника лабіринту жахів, явно маючи намір про щось розпитати. А я ж вирішила нарешті завершити це, мабуть, найдивніше побачення в моєму житті.

— Дякую за е-е-е… цікаво проведений час, — натягнуто всміхнулася я, мріючи якнайшвидше покінчити з цією незручністю. — Ти вже не ображайся, але… думаю, у нас нічого не вийде.

— Чудово! — з явним полегшенням видихнув Зак.

— Справа не в тобі… — почала було я і… осіклася.

Хвилиночку. В якому це сенсі — «чудово»⁈