Читати книгу - "Beautiful moon, ДіанаЛ"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я дивлюсь на них з відстані. Уже не як мати, що хвилюється. А як жінка, що навчилась відпускати.
Лілу з Ніком — дорослі. Зі своїм теплом, своїм ритмом. Вони обіймаються, сміються, втомлено зітхають, коли діти не сплять вночі. Вони іноді сперечаються, а потім мовчки варять одне одному каву.
Я дивлюсь — і серце моє… спокійне.
Колись я мріяла про велике кохання. Воно прийшло у вигляді Тао. А потім пішло, лишивши біль.
Ми пройшли через зраду, мовчання, образи.
Та згодом — прийшли до розуміння.
Тао більше не мій біль. Він — мій спогад. Теплий, нарешті.
Ми зустрічаємось іноді, обговорюємо наших дітей, іноді мовчимо, згадуючи себе. Він навчився просити пробачення. Я — пробачати.
І цього… вистачило.
Сьогодні я пекла пиріг, коли отримала фото:
Нік тримає Лілу за талію, діти сміються, а за ними — італійські пагорби.
Це — не "ідеально". Але це — по-справжньому.
І я подумала:
Життя — це не про те, щоб усе було правильно. А про те, щоб у кінці було тепло згадувати. І щоб було кому пригадати разом із тобою.
Я загортаюсь у плед, беру чашку чаю, і вмикаю голосове повідомлення від Лілу. Її сміх. Її "мамо, ми так щасливі!". Її життя, яке я одного разу відпустила — і яке сьогодні мені дякує, що я
дозволила йому бути вільним.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Beautiful moon, ДіанаЛ», після закриття браузера.
