Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

О шостій зателефонувала королева Мартіна.

— Ало, — тихо сказала я.

— Люба, ти спиш?

— Ні, — трохи з прикрістю кажу їй, — намагаюся нафарбуватися, і в мене просто нічого не виходить. Це жахливо виглядає.

— Зайди до мене, я тобі допоможу. Тільки одягни сукню.

— Добре, — сказала я з посмішкою.

Швидко пішла у ванну і стала змивати косметику, що вже встигла нанести. Потім одягла білизну і сукню, що Лариса мені купила, покрутилася в ній перед Альфредом.

— Як тобі?

— Дуже мило і невинно, — сказав він, червоніючи.

Потім швидко підійшов, обійняв за талію і пристрасно поцілував.

— Прямо відпускати тебе не хочеться.

— Ти жилет одягнув?

— Так.

— Я тоді до Мартіни, вона допоможе з косметикою і потім підемо.

— Почекай, я проведу тебе.

Альфред швидко поправив краватку й одягнув піджак.

— Я готовий.

Я захопила косметичку, свій планшет, навушники і сумочку. Альфреда залишився в коридорі з іншими хлопцями з охорони. Вручила йому свою сумочку і планшет із навушниками, сама зайшла в номер королівської сім'ї.

— Ізабелло, — вигукнула королева, — твоє волосся.

— А що з ними?

— Потрібна зачіска.

— Ем, я цю зачіску пів години робила.

Мартіна посадила мене на стілець і відразу зайнялася моїм волоссям. Помітила, засос на шиї посміхнулася. Вона так швидко уклала волосся, що я була просто в захваті. Мартіна вирішила не прибирати волосся у високу зачіску, сказавши:

— Це всього лише простенький ресторан і в нас мало часу. І так цього хуліганського засосу буде не видно. Хтось час даремно не витрачав.

— Ну, це я його спокусила, Альфред тримався до останнього.

Королева дзвінко розсміялася моїй відвертості та взялася за косметику. Через 10 хвилин відправила мене дивитися на себе в дзеркало. Було дуже мило і мінімум косметики. Чому в мене руки тремтять, коли я намагаюся нафарбуватися?

— Дякую, — сказала я їй і подивилася на її сукню. — Мартіно, ви впевнені, що хочете бути в цій сукні?

— А що не так?

— Колір, це не ваш. Фасон гарний, правильний, але не колір. Видно сукню, а не вас. А ви маєте бути єдиним цілим і сукня має вигідно підкреслювати, а не відтіняти.

Королева почала нервувати і швидко підійшла до шафи. Вона показала сукні, що висіли в неї. Я швидко їх переглянула і подумки лаялася. Тут більше половини було те, що їй не можна було одягнути або вони були маленькі на неї.

— Хто збирав ваші речі?

— Я сама, — сказала Мартіна винувато.

Я насупилася, а потім зітхнула з полегшенням, і дістала сукню красивого шоколадного кольору. Приклала до королеви й кивнула.

— У цьому наші погляди збігаються, — сказав король — ти їй уже сказала, що даремно вона сама речі збирала?

Я заперечно хитнула головою і попросила Мартіну переодягнути сукню. Королева зайшла за ширму і швидко передяглася. Ось тепер вона мала розкішний вигляд, не те, що до цього в блідо-рожевому.

— Бліді кольори не для вас.

— Чому? — здивовано запитала Мартіна.

Я зробила глибокий вдих і сказала:

— Перше, не ваш кольоротип, вам пасують глибокі насичені кольори і відтінки. А ці роблять вас бляклою і старять. Додають вам зайвих років десять і підкреслюють зморшки.

Король навіть завмер від того, що я сказав:

— Спасибі за чесність, — спокійно сказала Мартіна, — ти десь вчилася цього.

— Так, мама наймала мені стиліста рази три. Ну в середній школі, потім старшій і не задовго до Рів'єри. Просто стиль з віком змінюється і потрібно враховувати вікові зміни. Щоправда, з макіяжем у мене повний провал вийшов, руки весь час трясуться.

Мартіна ласкаво посміхнулася і сказала:

— Це можна виправити, потрібно буде просто тренуватися доти, доки рука робитиме впевнені рухи. Вдома наймемо тобі вчителя і модель. А потім будеш уже сама робити. А я найму собі стиліста і сама повчуся.

— Ізо, хлопці замовили тобі з Альфредом окремий столик поруч із нашим. Думаю, вам так буде комфортніше і романтичніше.

Королева тільки весело посміхнулася і сказала:

— Ти дідусем хочеш стати?

— Уже давно морально готовий, от тільки пацани не як не ощасливлять. Ну може хоч Іза порадує.

Я залилася фарбою.

— Ходімо, — сказав король, — і в низу преса.

— Потрібно Альфреда попередити.

— Офіціант покаже вам ваш стіл, а пресу я візьму на себе.

— Дякую.

Король із дружиною пішли вперед, я взяла Альфреда під руку і сказала: