Читати книгу - "Таємниці морів, Сергій Гальченко"

   — Нащо тоді тікав? Хіба не на зустріч з ними ти сюди припхався?

   — Винен, — з сумом відповів хлопець, — все розповім, тільки не вбивайте.

   — А це вже не мені вирішувати. Як захоче команда. Та твоя щирість може тебе врятувати.

   Мануель добре розумів, що опиратися нема сенсу, і усе розповів.

   Декілька днів тому він зайшов розважитись до цієї таверни. Випадково зустрів старого товариша Кейруша. Той розповів, що Гуляка зі спільниками знаходиться недалеко. Запропонував повернутись до них, і розпитував за Фернандо. Обіцяв винагороду за корисну інформацію.

   — Казав, що Гуляці до Іспанії шлях давно зачинен. Там дізнались за його гидкі справи. Та якщо, він видасть їм живого чи мертвого Морейру, то можливо отримає помилування.

   — І ти вирішив мене здати його зграї? — гримнув на хлопця Фернандо.

   — Ні, присягаюся! Лише погодився перейти до них. Сьогодні ми мали зустрітись. Кейруш мав прийти годину тому.

   — Гадаю, він вже не прийде. Де шукати Гуляку та його зграю?

   — Я не знаю, — відповів хлопець та поглянув на піратів, побоюючись отримати чергового ляпаса, — Кейруш постійно теревенів про якийсь будиночок у сельві та баркас.

   — Де той будинок?

   — Та він і мені за нього щось казав, — втрутився у розмову Мігель, — здається кілька ліг звідси.

   — Так, — додав Мануель, — він казав що будинок розташований неподалік від лагуни та великого озера.