Читати книгу - "Зниклий герой, Рік Рірдан"

Позаду них пирхнув Зет, і Хіона вбивче зиркнула на нього. Вона силувано вклонилася батькові і відійшла назад. Цар змірив поглядом Джейсона, і хлопець вирішив, що було б непогано теж вклонитися.

— Ваша величносте, я — Джейсон Ірейс. Дякую вам, що не вбили нас. Можу я поцікавитися... чому грецький бог розмовляє французькою?

Пайпер знову обмінялася фразами з царем.

— Він розмовляє мовою своєї країни, — переклала Пайпер. — Він говорить, що всі боги так роблять. Більшість грецьких богів розмовляють англійською, оскільки живуть у Сполучених Штатах, однак на Борея там не чекають. Його володіння завжди знаходилися далеко на півночі. У ці часи йому подобається Квебек, тому він і розмовляє французькою.

Цар щось промовив, і Пайпер зблідла.

— Цар каже... — вона запнулась. — Він каже...

— Ох, дозволь мені, — промовила Хіона. — Мій батько каже, що він має наказ убити вас. Хіба я не згадувала про це раніше?

Джейсон напружився. Цар так само люб’язно посміхався, наче щойно передав чудову новину.

— Убити нас? — промовив Джейсон. — Чому?

— Тому що, — відповів цар англійською з жахливим акцентом, — мій господар Еол наказав.

Борей піднявся. Він зійшов зі свого трону і згорнув крила за спиною. Коли цар наблизився, Хіона та Зет уклонились. Джейсон і Пайпер повторили за ними.

— Я волію говорити вашою мовою, — сказав Борей, — оскільки Пайпер МакЛін удостоїла мене моєї. Toujours[33] мав слабкість до дітей Афродіти. А щодо тебе, Джейсоне Ірейс, мій володар не розраховує, що я вб’ю сина Зевса... не давши йому спочатку висловитися.

Джейсонова золота монета наче поважчала в кишені. Якщо й доведеться битися, то його положення не з найкращих. Дві секунди, щоб викликати меч. А тоді зустріч віч-на-віч з богом, двома його дітьми та військом заморожених воїнів.

— Еол — господар вітрів, так? — запитав Джейсон. — Навіщо йому бажати нашої смерті?

— Ви напівбоги, — відповів Борей, наче це все пояснювало. — Робота Еола полягає в стримуванні вітрів, а напівбоги завжди приносили йому купу неприємностей. Вони просять про послуги. Вони звільняють вітри і спричиняють хаос. Та останньою краплею стала битва з Тифоном минулого літа...

Борей змахнув рукою, і в повітрі з’явилась крижана пластина, що була наче плаский телевізор. На поверхні замерехтіло зображення битви — оповитий грозовими хмарами велетень просувався по річці в напрямку Мангеттена. Навколо нього роїлися, наче розлючені оси, крихітні сяючі постаті. «Боги», — припустив Джейсон. Вони обстрілювали чудовисько блискавками й вогнем.

Нарешті посеред ріки розверзнувся величезний вир, і димна постать зникла під водою.

— Грозовий велетень, Тифон, — пояснив Борей. — Коли боги перемогли його вперше, вічність тому, він не просто помер. Його смерть визволила сонму грозових духів — диких вітрів, що не підкорялись нікому. І саме Еолу довелось усіх їх вислідити та ув’язнити у своїй фортеці. Щодо інших богів... вони не допомагали. Навіть не перепросили за незручності. Минули століття, перш ніж Еол вислідив усіх грозових духів, і це, звісно, його дратувало. І ось, минулого літа, Тифона знову перемогли...

— І його смерть визволила ще одну хвилю вентусів, — здогадався Джейсон. — Через що Еол розлютився ще більше.

— C’est vrai[34], — погодився Борей.

— Але, ваша величносте, — промовила Пайпер, — боги не мали вибору, окрім як битися з Тифоном. Він би знищив Олімп! До того ж навіщо карати за це напівбогів?

Цар знизав плечима.

— Еол не може зганяти злість на богах. Вони його господарі, і дуже могутні. Тож він квитається за рахунок напівбогів, котрі допомагали їм під час війни. Еол віддав нам наказ — знищувати напівбогів, що приходять по допомогу. Ми повинні трощити ваші маленькі смертні личка.

Запанувала тривожна тиша.

— Звучить... радикально, — наважився Джейсон. — Однак ви поки що не станете трощити наші личка, чи не так? Спочатку ви нас вислухаєте, бо тільки-но ви почуєте про наше завдання...

— Так, так, — погодився цар. — Бачте, Еол також сказав, що син Зевса, можливо, буде шукати моєї допомоги, і якщо це станеться, я мушу тебе вислухати, перш ніж знищити, оскільки ти... як це він сказав... зробиш життя всіх нас дуже цікавим. Однак я зобов’язаний тільки вислухати. Після цього я вільний винести вирок такий, як визнаю за потрібне. І все ж, спочатку я вислухаю. Та й Хіона цього бажає. Можливо, ми вас і не вб’ємо.

Джейсон відчув, що знову може дихати.

— Чудово. Дякую.

— Не дякуй мені, — посміхнувся Борей. — Існує багато способів зробити наше життя цікавим. Іноді ми залишаємо напівбогів заради розваги, як бачиш.

Він вказав на крижані статуї, що стояли в залі.

Пайпер видала придушений звук.

— Тобто... усі вони напівбоги? Заморожені напівбоги? Вони живі?

— Цікаве запитання, — визнав Борей, наче це ніколи не спадало йому на думку. — Самі вони не рухаються, тільки коли я їм наказую. Решту часу вони просто заморожені. Хіба що вони розтануть... Ох, від цього було б стільки бруду.

Хіона підійшла ззаду до Джейсона й поклала свої холодні пальці йому на шию.

— Батько дарує мені такі чарівні подарунки, — прошепотіла вона йому у вухо. — Приєднуйся до нашого двору. І, можливо, я відпущу твоїх друзів.

— Що? — утрутився Зет. — Якщо Хіоні дістанеться цей, то я заслуговую на дівчину. Хіона завжди отримує більше подарунків!

— Діти! — грізно промовив Борей. — Наші гості вирішать, що ви розбещені! До того ж не кваптеся. Ми ще навіть не вислухали розповіді напівбога. Тоді й вирішимо, що з ними робити. Прошу, Джейсоне Ірейс, розваж нас!

Джейсон відчував, як втрачає здоровий глузд. Він не дивився на Пайпер через страх втратити його цілковито. Він утягнув її в це, і тепер вони загинуть... чи навіть гірше: стануть розвагами для дітей Борея і будуть повільно вмирати від обмороження, довіку скуті кригою в цій тронній залі.

Хіона заворкотіла й погладила його шию. Джейсон цього не хотів, але по його шкірі пройшли електричні іскри. Пролунав гучний тріск, і Хіона відлетіла назад, проковзавши по підлозі. Зет розреготався: