Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Королівство, Galina Vasilievna Moskalets 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство, Galina Vasilievna Moskalets"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королівство" автора Galina Vasilievna Moskalets. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 105
Перейти на сторінку:
не знали, хто їх чекає в Замку, але вважали себе готовими до усього.

Рівно о дванадцятій годині мали відчинитись двері до Королівства. І тоді ж могли відчинитися інші двері – до Великого Льоху. Їх можна порівняти лише з дверима в ліфт, що не має дна. Двері зради, підступу й страху. Відгомін цих двох подій прокотиться по всіх світах, бо вони пов'язані між собою різними способами.

Але тепер наставав час зустрічей. Мандрівники до Королівства мали зустрітися з Люциною, втікачкою із Серединного світу, і з нечистю, що зайняла оборонні позиції в Замку. Зустріч нечисті з побитими крутиголовськими байкерами уже відбулася.

Якби Марко, прихильник білої магії, мав при собі чарівну кришталеву кулю, то міг би передбачити усі зустрічі й належно до них підготуватись. Але, очевидно, шлях до Королівства не лежить через магічні знання, бо тоді до нього легко б потрапляли чаклуни з давно схололим серцем.

Серпень не раз попереджав Марка, що наука магії може дорого тому обійтися. Та сила, яку закликає до себе чаклун, не має розуму, і їй байдуже, кому служити. Дуже часто чаклуни гинуть, намагаючись зупинити бурю чи пробити тунель у горі.

Не у всьому Серпень мав рацію: бути чарівником дуже цікаво, коли робиш щось приємне людям, бо нудне життя – це не життя. Удома юний чарівник Марко був дуже веселим хлопцем, але події, учасником і свідком яких він став, важким каменем лягли йому на душу.

Мандрівники зайшли з тилу Замку, як радив їм старий Люстій. Мечі поводились неспокійно і заважали ході. Марко вирішив використати останній шанс і розповісти Серпню ще трохи правди. Усієї він не міг себе змусити сказати. Марко зупинився ніби для того, щоб вийняти колючку з ноги.

– Знаєш, – сказав він, – мені сьогодні приснився сон. Ніби ми вдома, в королівському палаці. Щойно прийшли і бачимо, як король Даниїл знімає корону і кидає на землю. Ми намагаємось пробратись крізь натовп, щоб підняти корону, але не можемо...

Марко запнувся.

– А далі що?

– Не пам'ятаю...

– Розумію, що це сон, але хіба король може так повестися з короною, яку до нього носили найславніші мужі Королівства? – докірливо сказав принц. – Він може віддати її мені, чи навіть комусь достойнішому, але щоб таке! Цього не повинно бути навіть уві сні...

– Не знаю, як у Королівстві, – зауважив Мортіус, – але в нашому світі кояться куди гірші речі. Уявіть собі, кілька генералів влаштовують змову, і президент складає свої повноваження.

– На щастя, у нас немає генералів.

– Не конче мусять бути свої. Ой, хлопці, якби ви трохи в нас пожили, то вжахнулися, дізнавшись, на що тільки не йдуть люди заради грошей і влади!

– Ми знаємо вашу історію, – сказав принц, – і намагаємось не повторювати чужих помилок. Хоча колись то була й наша історія, щоправда дуже давня.

– Ну, – здвигнув плечима Мортіус, – якщо у вас не існує грошей, то з якого дива змінювати владу? Кому це вигідно? Я ж забув, у вас під боком Імперія. Зрештою, мало що тобі приснилося, Марку... Переживаєш, то й сниться усяке. Зі мною теж таке буває: вертаюся до хати і раптом уявляю собі, що щось сталося. Тигрисика ж двічі викрадали. Я навіть викуп платив. А не було б грошей, страшно подумати!

– Мене вже ніхто не вкраде, – запевнив Колобок. – Я не дамся!

Тигр мало що второпав, бо ніколи не цікавився історією, але розумівся на викраденнях.

– А тебе, Сиволапе, ще можуть вкрасти!

Кіт тільки пирхнув.

– Ох, Тигрисику, – поважно мовив Марко, – у слабкому тілі може бути сильний дух. Сиволапа ніколи б не обрали королем котів, якби він на це не заслуговував.

– Це – правда, – підтакнув Мортіус і раптом вигукнув: – Дивіться, з вікна хтось махає хусточкою!

45

Люцині судилося знову опинитися самій. Вона ще не знала, що Соню замкнули в темній кімнаті та забули. Бібліотекарка сиділа на підлозі, обхопивши коліна руками, бо змерзла. Ясько з Мацьком знайшли її, поспівчували й подалися в дупло старої липи відпочивати. Долі привидів не позаздриш. Вони зовсім не хочуть нікого лякати, а їх бояться і через те намагаються позбутися. Добре, коли із співчуття, але іноді з ними поводяться дуже жорстоко. Люцина не встигла поспілкуватися з колишніми лакеями барона, але й без того її схвилювало те нечуване покарання, якого вони зазнали. Вона хотіла б їм допомогти, але не знала як.

Недобре було в Граничному світі, хоч Люцина мало й бачила. Хтозна, якби вони з мамою тут жили, то, можливо, якось звикли. Звідси ж можна потрапити до Королівства. Схоже, що тут усі змирилися з нечитанням, нудьгою і крутиголовськими стражниками. Але з приходом принца тут бодай щось мусить змінитись. Герої не залишають напризволяще тих, хто потрапив у біду.

Отак міркувала дівчинка перед тим, як заснути. Надворі було тихо, тільки зрідка завивав якийсь вовкулака, а у відповідь йому відзивались собаки в містечку. Мабуть, вони розуміли одне одного.

Прокинулась Люцина від того, що щось лоскотало їй п'яти. Вона повернулась на бік, і в очі їй вдарило світло. Саме сходило сонце.

– Перестаньте! – сердито сказала дівчинка. – Що за жарти?

Книжкові гномики залишили п'яти в спокої і стали тупотіти по канапі, наче танцювали.

– Ну, добре, встаю... – зітхнула Люцина, яку ніхто не посмів би будити так рано.

Вона сіла, потираючи заспані очі й тут зауважила, що Соні немає. Певно, кудись вийшла. Треба було з чогось починати ранок. Хоча б розчесатись. От якби відьми вже покинули Замок. Гортензія ж працює, та й інші теж. Люцина підійшла до прочиненого вікна й розчинила його навстіж. Глянула вниз. Може, Соня в саду. Але роси з трав ніхто не струшував. Із Замкової гори містечко було видно як на долоні. Вона дивилась удалечінь, тому одразу не помітила мандрівників, що прямували до Замку. Схил заріс кущами, й незнайомці йшли тією самою стежкою, що й Люцина вчора. Спершу вона побачила двох чудернацько вбраних хлопців. Серце їй завмерло: це могли бути принц із товаришем, на яких у Замку готувалась засідка. Обидва хлопці мали при собі мечі. Та ось за ними вигулькнув не старий і не молодий чоловік у сірій куртці, а слідом – величезний тигр. Кота, що біг попереду всіх дівчинка не помітила. Уся ця дивна

1 ... 49 50 51 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство, Galina Vasilievna Moskalets», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Королівство, Galina Vasilievna Moskalets» жанру - 💙 Дитячі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство, Galina Vasilievna Moskalets"