Читати книгу - "ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ"

преславній город українскій пограничній, с церквами божіїми и с християнским народом, дощенту спалили и спустошили, и гармати, которіе были спіжовіе, з собою побрали, а которіе желязники, тіе порохами надто понабивавши и порозривавши, спод Уманя со всім войском отступили 4. Хан зась от турчина послан на оборону Чигирина, о чом увідомившися, князь и гетман Самуилович отступили от Чигирина, запаливши таборище, и увойшли вцілости до Черкас. И там, под Черкасами, Дорошенко з ханом притягнули на войска задніпрянскіе 5, которим жадной шкоди не учинили 6.

1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: пропущено 9 рядків, починаючи від слів «а именно цілій тиждень...» і кінчаючи словами «против них ставали». Нижче двома рядками пропущено 4 рядки: «а инних по ліохах» до «літости мертвили».

2 У сп. Судієнка: «понаволіковавши».

3 Там же: «милости».

4 Це оповідання передано у вид. Бодянського стисло, з великими пропусками, більшу частину його наведено в примітках. Саме так воно вміщено в сп. Третякова, яким, напевно, користувався Бодянський, публікуючи літописне оповідання за 1674 р. Познайомившись із списком Юзефовича, де це оповідання наводиться у своїй більшій редакції, Бодянський заніс його до приміток (стор. III, IV). Величко про ці події написав велике оповідання.

5 У вид. Бодянського: «задніпровскіе», у сп. Судієнка: «войско задніпранское», у сп. Козельського: «войска запорожские».

6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «учинилося».

И так усе войско, которое першей 120 переправовалося килка недель, то одного дня и ночи усе 1 Дніпр переправили, — и жители черкаскіе, бо Черкаси запалити князь росказал, и так усе вігоріло, нічого не зостало в Черкасах. А инніе городи поздавалися Дорошенкові, которих барзо зодрал плату, даючи татарам; а Лисянка уся уступила за Дніпр и испалена.

Того ж часу, узявши Умань 2, турчин уступил у свою землю, зоставивши орду при Дорошенкові, которій много утратил старшини, которіе 3 поздавалися были его царскому величеству. И тое, що турки не добрали, где що в схованнях было, то тое от него посланніе отбирали и до него отсилали, а он тим платил той своеволной 4 піхоті, которая при нему держалася. Также зостаючая піхота от него в Паволочи великіе розбої по гостинцях чинила и многих значних киян б позабивала купцов.

Тоей же осени по отході турецком у свою землю зараз наступил на Забоже король полскій Ян Собескій, которій ново по гетманові 6 королем стал. И еще не коронованим будучи и хотячи успокоїти 7 землю и привернути ку себі Україну, стал з войсками у Браславлю сам; а инніе стали панове и жолніре по городах усіх аж до Білой Церкви, при нему зоставали и гетмани: коронній князь Димитрій Збаразскій 124 и Яблонскій полній, и с тими войсками отнял у турков Бар з Чемерисами 8 и Рашков, турков вибивши, и Могилев.

1 У сп. Козельського: «увесь».

2 У вид. Бодянського: немає «узявши Умань», а замість цього «Умань Турчин розорил, уступив»; у сп. Козельського: немає «узявши».

3 У сп. Козельського: «якие».

4 Там же: переважно «свояволной», «свояволя», «своею волею».

5 У вид. Бодянського: «знатних Кіевских».

6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «гетманствЬ.

7 Там же: «ускромити»; у сп. Судієнка: «упокоїти».

8 У вид. Бодянського: «черкасами».

РОКУ 1675

Король, стоячи у Браславлі и Паволочи, казал докучати, и так піхота Дорошенкова здалася королеві, которих до двора своего король узял и барву 9 и плату оним дал. Стоячи там король з войсками, учинил голодню, а Дорошенко жадною мірою не хотіл поддатися, але посилал по орду, которая вскорі зимою до оного вийшла, не даючи оному з королем до згоди прийти. И так перезимовавши король у Браславлю, пошол до Кракова на коронацію 125 , и там по городах позоставали коменданти, тоест у Браславлю, Немерові, Жорнищах, Олінцях, в Бару и в инних.

Того ж літа браславці здалися Дорошенкові и хотіли жолніров вибити, але того не доказали 10 и мусіли уходити з Браславля. И так комендант спалив Браславле и уступил до Немирова, але постарому браславцов у Ладижині жолніре,напавши,пожаковали, а инних 121 постинали, а напотом у Бершади.

9 У сп. Судієнка: «и барму»; у вид. Бодянського: «уборы».

10 У сп. Судієнка: «доказалися».

И так тая Україна стала пуста, бо остаток тих людей Побужа и торговичане зийшли 1 на Задніпря.

Того ж літа боярин князь Ромодановскій, скупивши войска его царского величества и скупившися з гетманом Іваном Самуйловичом, ходили ку 2 Дніпру и посилали войско свое до Корсуня, которим Корсун здался. И так усіх людей с Корсуня с полковником їх спровадили на Задніпря. А ляхи, пришовши, спалили Корсун з церквами, а под Чигирин ходил подезд 3, тилко ж нічого не вскурали. Але вийшол Сірко з Запорожжя, с которим згоду узял Дорошенко и присягу виконал на подданство его царскому величеству и послал своїх послов на Москву, а напотом и санжаки отослал на Москву своїм тестем 126. Толко ж в том мало правди было, бо постарому посилал до турчина и до хана о помоч тое літо, манячи, отзиваючися слугою его царского величества, але жаль было гетманство положити. От которого своеволніе компанії и піхота почали рватися на Задніпря уходити, и для того почал з запорожцами мешкати в приязни и живность, горілки, тютюн, гроши 4 оним слати, сподіваючися того, же его гетманом утвердят, а до того, же юже ні от кого не бачил приязни: ані от ляхов, ані от татар а от турчина — за санжаки обавлялся, — а найболшей з запорожцами згоду принял, сподіваючися, же оного наставлят гетманом и на Задніпрю, бо перед тим жадною мірою не хотіл в згоді з Запорожжем мешкати, але еще промишлял и поднимался турчинові зносити Запорожже, бо найболшей оного не любили козаки запорозскіе, же поддался турчинові. И так зостаючи Дорошенко у Чигирині, любо юже в малой купі, и под