Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 36

Міха тим часом варив каву.

-- Треба було попередити, – глянув на Марка друг. -- Звідки я повинен був знати, що ти привіз її до квартири? Ще трохи й ти б кинувся на мене.

-- Пробач, друже, я погано себе контролюю, -- Марк сів, взяв ароматну каву.

-- Поясни відьмочці, що при сторонніх так поводитися не можна. Можуть прийняти за твою слабкість, – тяжко зітхнув міха. – У Вікірії буде багато перевертнів і не всі з дружніх кланів, – наголосив останнє слово.

-- Не починай, я знаю. Поговорю, -- він сам розумів, що так бути не повинно.

Але, як усе пояснити людині далекій від їхніх законів. Так, щоб вона все правильно зрозуміла. Не хотілося її відштовхнути від себе цією розмовою.

На кухню увійшла Мія й вони обірвали розмову. Марк оглянув її з ніг до голови. І зазначив, що їй личить його одяг. Принюхався, їх запахи перемішалися, це йому сподобалося ще більше.

-- Мія, випий з нами кави та поїдемо. Часу небагато.

У повній тиші допивали. Кожен думав про своє. Міху напружувала ця ситуація, він не хотів сваритися з другом, але Марк поводиться нерозумно. Він хвилювався за брата. До аеропорту їхали кількома машинами, теж в тиші. Зараз у салоні були лише Марк та Мія.

Дівчина не знала, як поводитись. Атмосфера була розслаблена і вона вирішила просто плисти за течією. Під'їхали прямо до злітної смуги. Приватним літаком летіти кілька годин. Влаштувавшись у кріслі, Мія не помітила як заснула. Весь політ проспала. Хлопці тихо обговорювали справи. Обговорювали майбутню раду. Марк укрив її пледом.

Коли приземлилися, взяв на руки та поніс у машину. Сів на заднє сидіння з нею на руках. Мія так само солодко спала. Вчепилася ручками у футболку Марка, а він на це лише посміхнувся краєчками губ. Міха сів за кермо.

– Я попереджу наших, щодо Мії, питань не буде. Ти їхній майбутній альфа та маєш право робити так, як вважаєш за потрібне, – Міха глянув на Марка через дзеркало заднього виду. – Але прошу тебе, не афішуй її поки перед іншими, – промовив тихо.

– Все розумію, не буду, -- Марку не подобається, але друг правий. Поки він сам не розібрався, що між ними, повідомляти інші клани не варто.

– Свен вже прилетів. Дзвонив, запропонував зустрітись до початку переговорів.

– Цікаво, що йому треба… – задумався Марк. -- Передзвоню та призначу зустріч.

-- Вирішив, як будемо влаштовуватися? -- хмикнув друг, красномовно подивившись на дівчину.

-- Звичайно, до мене у номер.

На цьому розмови стихли. Під'їхавши до готелю, Марк ніжно провів по щічці Мії.

– Сонько прокидайся, ми вже на місці, -- поцілував у розкритті губки.

-- Ммм...

– Хочеш, аби на ручках відніс? -- пограв він брівками.

– Зараз, дай мені хвилину, – протерла очі й озирнулася Мія.

Готель був шикарний. Величний будинок на 5 поверхів. Сучасний стиль. Навколо нього жива природа. Безліч дерев, квітів. Фахівець, що створив цю красу, вклав свою душу у роботу. Вона з відкритим ротом розглядала цю пишність.

– Подобається?

– Дуже.

-- Ходімо заселятися, у нас ще буде час подивитися все довкола, -- усміхнувся та притримав за талію дівчину й вони попрямували до вестибюля. – Я тобі обіцяв, що покажу красу цього міста.

Швидко заселившись у номер. Марк відволікся на телефонну розмову. Мія розуміла, що він не на відпочинку, а у справах тут, тому не ображалась. Як тільки за Марком зачинилися двері, вона змогла оглянути номер.

Просторий люкс складався з двох кімнат. Одна з них - спальня, друга - вітальня. Вітальню виконано у синіх тонах. Там диванчик, пару крісел та столик. Пішла дивитись спальню. Увійшовши, одразу впало в око просто величезне двоспальне ліжко. Напевно на ньому могло вміститися щонайменьше 4 людини.

Багато світла, широке підвіконня, на якому можна сидіти. Велика шафа, пуф, тумбочки з обох боків від ліжка. Краса. Все елегантно та гармонійно вписується в інтер'єр. Підійшла до наступних дверей, відчинила та не змогла увійти.

Просторе джакузі просто підкорило її. Зліва була душова. Різного виду підсвічування на стелі. Мія закохалася у цей номер. Вона розуміла, що живе скромніше Марка, але не думала, що різниця така велика. Він підійшов безшумно.

-- Оговталась? – поцілував у шию. – Мені треба поїхати у справах, я замовив обід у номер. Поки не з'їздимо по магазинах, не виходь у такому вигляді, -- повернув її до себе обличчям. -- Ти дуже сексуально виглядаєш у моїй футболці, мала, але я не хочу, щоб тебе усі роздивлялися, -- легкий поцілунок у скроню. -- Кілька годин і я твій на сьогодні.

На прощання він пристрасно поцілував її. Так, що у Мії земля пішла з-під ніг.