Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

431
0
09.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 86
Перейти на сторінку:
Глава 23

Меланія

Втомлена і зла на Віктора, Алекса і саму себе, я зайшла до квартири. День сьогодні виявися насиченим і надто важким. Мене поїдали сумніви і суперечності з середини. Що, як я для Алекса стала не цікава? І він награвшись зі мною вдосталь, вирішив урізноманітнити свій вибір. Його мабуть втомили наші з ним стосунки, не маючи можливості елементарно сходити в кіно, чи кафе. Весь час ми, як коханці, які боячись бути застуканими, своїми половинками, старанно приховують свої почуття.

Він молодий, красивий, повний сил хлопець, будь яка дівчина буде задивлятися на нього і  добиватися його уваги. Але, що робити мені з моїм серцем, яке і думки не може припустити, щоб підкоритися здоровому глузду і відпустити Алекса. Можливо йому і не потрібна така віддана любов. А я, так відчайдушно захищаю наше кохання, від його батька.

Як виявляється, будь якої миті, може з'явитися ще багато таких Юль, і що мені кожного разу з істерикою накидуватися на нього, вияснюючи наші стосунки. Я сама винувата в своїх сумнівах, знала, що просто не буде і все рівно серце взяло верх над розумом. Я розчинилася в нашому кохані, втративши раціональне мислення.

Можливо слід прислухатися до Алексового батька і закінчити те, що й так приречене. Поки ніхто не постраждав з рідних. Згадала про Віталіну і кров в венах, здається, зупинила свій рух. А якщо він зробить щось їй, щоб таким чином вплинути на мене. Ні, він не посміє, чи посміє? Я вже нічого не знала і не розуміла. Здавалося моя голова, от - от вибухне, від такої кількості думок і переживань.

Потрібно подзвонити Віталіні і дізнатися, як вона. Знайшла телефон розряджений, швидко поставила на зарядку. Від важких роздумів, мене відволік дзвінок у двері. Я зблідла, не знаючи хто мене чекає за дверима. Підійшла тихо до дверей, поглянула у вічко. Видно було тільки розмитий силует людини. Дзвінок повторився знов. Я тремтячими руками відчинила двері. Полегшено видихнула коли побачила на порозі Алекса.

— Як ти мене налякав?

— Чому Мел, чи ти когось іншого чекала, а я помішав вашій ідилії.

— Ти про що Алексе? І чому так зі мною розмовляєш?

— Може, для початку розповіси, чому не брала слухавку, а потім взагалі відключила телефон.

— Алексе, ти приїхав для того, щоб мене спитати про це?

 Мене дратував його тон і поведінка. Він злився на мене, я це бачила в його очах, тільки не розуміла причину. Це я маю злитися на нього з Юлею. Він носив її на руках і цілувався з нею.

— Так може я лишній тут, тоді я піду.

Він роздратовано відкрив двері.

— Алексе, може ти поясниш мені свою поведінку, не вірю, що тебе так розлютив мій вимкнений телефон.

Зловивши його за руку, поглянула в його такі кохані блакитні очі. Ну чому так важко, моє серце розбивається на тисячі осколків, від думки, що він може належати іншій. Закривши двері, він важко видихнув.

— Мел, що ти робиш зі мною, я згораю від ревнощів, - він взяв моє обличчя в долоні і пильно поглянув в мої очі, - я бачив твій поцілунок з Віктором, біля під’їзду.

Так он воно що, можливо і його поцілунок з Юлею був такий самий, як мій з Віктором.

— Алексе, він сам мене поцілував, якщо ти бачив, я не відповідала йому взаємністю. Це був дружній поцілунок, як і твій з Юлею.

Він намить застиг, від здивування широко відкривши очі.

— Що ж, милий, не тільки я завинила.

 — Мел але як ти ...

Він нервово провів рукою по волоссю.

— Я там була, прогулюючись випадково заблукала. Телефон забула вдома, а Віктор тільки підвіз мене додому.

— Мел, кохана, вибач мене ревнивого дурака. Як побачив, що він лапає тебе, хотілося врізати йому, як слід. З Юлею, в мене нічого немає. Це вона мене поцілувала, в знак подяки. Я кохаю тільки тебе і моє життя без тебе, втратить свій сенс.

Ну і як після його слів, не вірити йому, його погляд з такою любов'ю говорить сам за себе. Я не можу Алекса покинути, це вище моїх сил.

Він накинувся на мої губи голодним поцілунком. Цілував, пожадливо зминаючи мої губи, ніби виїдаючи чужі дотики до мене. Його руки знімали з мене швидко одяг. Він, як спраглий пустельник, пив мене і впивався мною з дикою пристрастю. Як же я сумувала за ним, за такими гарячими і неймовірними ласками. Моє тіло горіло від пестощів, між ніг миттю стало волого.

Губи палали, від шалених поцілунків. Я допомогла зняти з себе залишки одягу, залишившись в одних трусиках. Алекс стояв повністю оголеним. Здиблена плоть, впиралася мені в живіт. Я провела ніжно по головці,  від моїх дотиків його пеніс, ще більше набряк. Вени пульсували з шаленою швидкістю, під моїми пальцями. Нас настільки накрила пристрасть, що ми зовсім забули, що і досі стоїмо в коридорі. Але мені було байдуже, я сильно його бажала відчути в собі, тут і зараз.

Я згорала від бажання до нього. Здавалося, що моє тіло ось - ось вибухне від знемоги. Алекс підняв мене і поклав на тумбочку, широко розвівши ноги. Холодний дотик поверхні до мого гарячого тіла, ще більше розпалив в мені вогонь бажання. Я простогнала, вигнувшись дугою. Алекс цілував мою шию, груди зминаючи мою попу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 50 51 52 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"