Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 Огляд пройшов успішно. Мені виписали ліки, дали рекомендації та порадили утриматися від фізичних навантажень, чого я, на жаль, зробити не можу.

 Шведа вийшов оголоний до пояса, витираючи голову рушником, а я знімала з ліжка постільну білизну.

 — Залиш, — відмахнувся він, кидаючи рушник на диван. — Вони самі все зроблять, це платна клініка.

 — І що? Треба бути свинею? — сказала у відповідь. — І одягнися вже!

 — Добре, але тільки заради тебе, — усміхнувся гад і натягнув білу футболку на своє бездоганне тіло.

 — Давай заїдемо кудись поснідати? — запропонував, дістаючи з шафи барсетку з документами та ключі від машини.

 Серце пропустило удар.

 — Слухай… дякую тобі за турботу, але можеш просто відвезти мене додому?

 Мажор запитливо підняв брову.

 Відкашлялася і сказала:

 — Твій батько вже повірив, що ми зустрічаємося, немає сенсу грати на публіку. Тепер наше завдання переконати його, що я невідповідна кандидатура, так?

 Шведа потер лоб.

 — Теоретично. До чого ти ведеш?

 Проковтнула, відводячи руку за спину, щоб не бачив, як я стискаю її в кулак, приховуючи хвилювання.

 — Отже, я маю зганьбити тебе і мера на благодійному вечорі? Тоді твій батько точно розсердиться і, сподіваюся, ти досягнеш те, чого хочеш. Якщо чесно ... — відвела погляд і скривилася. — Я вже втомилася від цього фарсу. Хочу, щоб усе стало як раніше.

 — Ясно, — безпристрасно вимовив Шведа, як завжди ховаючись за беземоційною маскою. — Тоді поїхали, відвезу тебе до твого принца.

 — От не треба кривлятись, — обізвалась уїдливо і підхопила свою сумку.

 Поки їхали в машині, ніхто з нас й слова не промовив. Я дивилася у вікно, Макс явно хотів закурити, тож всю дорогу крутив між пальців запальничку та стукав нею по керму.

 Коли під'їхали до будинку, забрала сумку і обернулася:

 — До суботи?

 — Не вийде, — кисло обізвався Шведа. — Тато рішуче налаштований прийти на твоє змагання. Тож зустрінемось у четвер.

 — Денис теж збирався туди прийти… — сказала розгублено. — І що мені робити?

 Мажор байдуже пожав плечима.

 — Та гаразд, він вже напевно звик. Ще кілька днів потерпить. Потім ви щасливо возз'єднаєтеся, а я звалю...  — закусив кісточку вказівного пальця і перевів погляд у вікно.

 У грудях неприємно кульнуло, але я відмахнулася від цього почуття, як від настирливої мухи.

 — Тобі легко говорити, — фальшиво посміхнулась і вискочила з машини.

 Проводила Шведу поглядом і, розправивши плечі, попрямувала до дверей під'їзду.

 У квартирі смачно пахло. Поставила сумку на комод, туди ж кинула ключі і почала роздягатися. З кухні вийшов Денис, витираючи руки рушником. Кольоровий фартух виглядав на ньому кумедно.

 — З поверненням, — тепло усміхнувся він, розкинувши руки для обіймів.

 Обережно наблизилася і ніяково обняла його так, ніби не маю на це права.

 — Хазяйка приходила. Я оплатив квартплату та переписав показники лічильників.

 — Точно! — згадала я. — Я переведу тобі свою частину на карту, — і полізла за телефоном.

 — Та гаразд, — відмахнувся Денис. — Потім розберемося. Проходь, будемо снідати.

 — Добре, але спочатку завантажу брудні речі в пральну машину і переодягнуся, — сказала, подивившись на сумку. — І мені тут ліки призначили...

 — Подивимося чого не вистачає і купимо, — усміхнувся Денис і, поцілувавши мене в лоба, повернувся до кухні, а я притулилася до стіни, потираючи грудну клітку.

 Що ж так тяжко то..? 

__________________________________________________________

 Дорогі читачі, якщо книжка вам подобається, не забувайте ставити лайки і писати коментарі. І по секрету, наступна частина буде від Макса.