Читати книгу - "Дикі в Академії, Анна Лященко"

Ердан

Настав ранок, і після сніданку ми вирушили на заняття. Не те щоб я горів бажанням знову занурюватися в навчання, але після кількох місяців проведених у горах далеко від цивілізації, я вже радий був і за партою посидіти, для різноманітності.

Мабуть, я був надто поглинений роздумами про повернення до навчання, бо зовсім не звернув уваги на слова Ксі. Вона щось вранці мені говорила про пари, конспекти та ще про щось. Я не запам'ятав, тільки зрозумів, що сьогодні вона на заняття не піде.

- У тебе все гаразд? Ти здорова? - Запитав я дружину.

- Так-так, все добре! Мені треба підготуватись, так усілякі жіночі дрібниці. Даси потім конспекти переписати?

- Гаразд, не проблема! – Ну що ж, принаймні ніхто на мою дружину дивитися не буде. Хоч сьогодні про це я можу не турбуватися.

Виходячи з дому, кинув наставникові:

- Дігане, Ксі сьогодні не йде на заняття, доглянеш за нею?

- Догляну, звичайно. А що сталося?

- Та якісь жіночі проблеми, я не вникав. - Я поспішаю на заняття, тому що всі вже пішли і мені тепер доведеться летіти до головного навчального корпусу, щоб не запізнитися. А літати на території Академії, крім спеціально відведених місць, заборонено. Я раніше не морочився з усіма цими заборонами, але зараз не хотілося б нічого порушувати.

Обертаюся і встигаю якраз вчасно.

Навчальний час пролетів швидко, ми з друзями не стали обідати у їдальні і відразу після занять повернулися до резиденції. Ксі радісно зустріла мене, забрала конспекти і втекла до нашої кімнати.

Ми пообідали, потім побалакали про навчання, поділившись новою інформацією. А перед вечерею наставник знову влаштував нам пробіжку з перешкодами. Але хоч цього разу не по бруду. Так що ввечері я ледве доповз до нашої з Ксі кімнати, впав на ліжко і заснув майже миттєво.

Наступного ранку наша розмова з Ксі повторилася майже дослівно. Я знову не звернув уваги на її слова, заспокоївши себе тим, що якби з нею було щось не гаразд, я відчув би. Але й третього дня Ксі знайшла причини не йти на заняття.

Я не наполягав. В принципі мене все влаштовує, хоча це якось дивно. Я вирішив, що ввечері поговорю з дружиною і з'ясую, що третій день поспіль заважає їй відвідувати навчання.

Ксі

Ну що ж, поки що все йде за планом.

Коли оформляли дозвіл на складання іспитів екстерном за минулий семестр, мені вдалося приписати й поточний. Вийшло це якось само собою, але мене цілком влаштовує такий розклад!

Якщо я не відвідуватиму заняття, принца ніхто не спровокує на напади ревнощів, і він спокійно закінчить навчання, а Дігану не загрожуватиме смертна кара. Не така вже велика жертва з мого боку в обмін на загальний спокій! Тим більше, що до кінця навчання залишилося не так багато часу.

Я поки що не казала Ердану, що зовсім не ходитиму на заняття, хоча таємниці з цього не робила. Якось не було приводу. І, чесно кажучи, він взагалі не дуже й слухає, що я йому говорю. Вранці поспішає на заняття, а ввечері Діган ганяє їх із друзями до знемоги.

- Ксі, ти збираєшся завтра йти на заняття, чи в тебе знову будуть поважні причини? – Увечері принц приголомшив мене запитанням.

Упс! А я сподівалася, що Ердан уже спить! Я навмисне затрималася з Акірою на кухні, прибираючи після вечері.

- Ердан, я не збираюся на заняття, ні завтра, ні післязавтра. Я закінчу екстерном обидва семестри. Ректор підписав дозвіл. - Зрештою, наважуюсь і повідомляю чоловіка.

- Що? І чому я дізнаюся про це тільки зараз? І коли ти збиралася мене повідомити про СВОЄ рішення? – Чоловік наголошує на моїй самодіяльності в даному питанні.

- Так вийшло…

- Тобто ти взагалі не збираєшся ходити на заняття? А мені здавалося, що тобі подобається вчитися. А виявляється… Навіщо тобі взагалі диплом Академії?

- Напевно, тобі краще мати дружину із дипломом? Так престижніше?

Ердан подивився на мене так, що я прикусила язичок, і мені відразу захотілося забрати свої слова назад.

Принц зашипів і вискочив із ліжка.

- Я спатиму сьогодні в саду. - Зло кинув принц і вийшов із кімнати, навіть не подивившись у мій бік.

Не знаю як Ердан, але я вночі очей не стуляла. Майже всю ніч я проплакала, не розуміючи, як мені тепер бути далі. Налагодити стосунки з принцом знову не вдається.

Вранці, тільки-но увійшовши до кімнати, Ердан розпорядився:

- Збирайся, сьогодні йдемо на заняття разом.

- Ердан! Може не треба? Я краще залишусь в резиденції і не мулятиму нікому очі. Так буде всім спокійніше! Я чудово можу підготуватися до іспитів і за твоїми конспектами!

- Ксі, ти вважаєш, що я, твій чоловік, настільки себе не контролюю, що поряд зі мною тобі небезпечно з'являтися в суспільстві? Ну, дякую, дружино, за «довіру». - Голос Ердана з тихого шипіння зривається на рик і в нашу кімнату без стуку вривається Діган.

- Що трапилося, Ердан?? - Наставник виглядає стурбованим.

- Все гаразд, Дігане, - зовсім спокійно відповідає наставнику Ердан, - якщо не вважати того, що Ксі вважає мене безмозкою, некерованою ящіркою, не здатною перебувати в громадському місці поруч зі своєю дружиною, не спровокувавши бійку.

- Ердан, я зовсім не те мала на увазі... - Намагаюся якось згладити враження від своїх слів, хоча тепер розумію, як це виглядає.

- Ти хіба не це тільки що мені сказала? – Знову гарчить Ердан.

- Принц, вийдемо, поговоримо. – Діган виводить Ердана мало не силою.

А я залишаюся одна в кімнаті, і сльози самі собою течуть з очей струмком, ну що я знову зробила не так?