Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

Віталік і Макс залишилися сидіти разом, проводжаючи її поглядом.

- Значить усе це пр-р-правда! - захоплено вимовив Віталік.

- Що ти маєш на увазі? - здивувався друг.

- Ну... знаєш, Максе, я ж іноді сумнівався в твоїх словах... - сказав він.

- Що???? - від несподіванки той округлив очі.

- Ну... Це... Я думав, що ти наді мною жартуєш... ну, щодо агента... - зізнався Плохiш.

Таке одкровення було повною несподіванкою для Макса. Адже він ні на мить не сумнівався, що друг вірить йому остаточно і безповоротно. Виходить, не такий вже той і наївний, як здавалося на перший погляд.

- Чому ж ти не запитав про це прямо? - поцікавився його друг.

- Та тому що ми друзі, а я не хотів образити тебе сумнівами, - чесно відповів Плохiш.

Від цих слів серце Макса стиснулося від сорому і жалю.

- Ну, тепер вже ти повірив остаточно, що є позаштатним агентом секретних спецслужб України? - запитав він.

- Тепер я в цьому переконався! - упевнено відповів друг.

- Тоді до зустрічі, агенте Плохiш!

- До побачення, агенте Актор!

Коли друзі розійшлися в різні боки, у Макса, нарешті, відлягло від серця! Тепер проблема з обманом друга була вирішена дивовижним чином. І допомогла йому в цьому чарівна фея Сакура. Треба буде обов'язково подякувати їй. Але ось самому Максовi слід витягти для себе урок із цієї ситуації, щоб у майбутньому ніколи не потрапляти в подібні безглузді обставини. І хоч обман во благо начебто і не на шкоду, але обманювати друга було рівносильно зраді. Але ж їм із Віталіком ще доведеться працювати разом, а в професії спецагента вкрай важливо довіряти своєму напарникові.