Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

Наступного дня куратор вручив Максовi фальшиві відомості для Кнежевича.

- На ось, прочитай, запам'ятай і навчи свого друга.

- ... позаштатного агента Плохiша, - виправила Сакура.

- Так-так, саме його, - погодився Бульдог.

Макс пробіг очима по буквах: у тексті йшлося про передислокацію українських військ і контрнаступ.

- План дій такий: нам треба заманити ворожі сили у пастку, а для цього необхідно створити всі умови. Поступово ми будемо видавати неправдиву інформацію російським спецслужбам, але обережно, щоб вони не запідозрили підступ. Паралельно з цим, наші ЗСУ створюватимуть видимість дислокації військ, пускаючи вказаним шляхом порожні вантажівки нібито з боєприпасами та військовими. Нам конче важливо, щоб ворожа розвідка їх засікла і доповіла у штаб про підтвердження отриманих від Плохiша відомостей, - пояснив куратор.

- Максе, тобі доведеться навчити позаштатного агента Плохiша деяких акторських прийомів, - попередила Сакура. - Він має переконливіше зіграти залякану дитину, яка, здається, чула щось таке від свого друга-спецагента, - попередила вона.

- Так, ти вже там постарайся, Акторе. Натренуй цього хлопчину. Від його переконливості залежить перемога наших військових на певній ділянці фронту, - додав агент Бульдог.

- Буде зроблено! - вигукнув Макс і потягнувся за листком паперу, на якому було надруковано текст.

Куратор швидко перехопив папір:

- Е-е, ні! Так не піде! Усі секретні відомості агенти мають тримати в голові. Не дарма ж ми тебе вчили цілий рік. Прочитай-но і повтори, як запам'ятав, - наполіг він.

Макс слухняно пробіг очима текст ще раз, відклав убік і повторив без помилок.

- Молодець, Акторе! Ось бачиш, ти володієш цією навичкою на вiдмiнно! - похвалив його Бульдог.

На заняттях у школі Макс знову і знову повертався до думок про те, як навчити Плохiша брехати переконливіше. "Потрібно розробити план дій і вибрати правильні методи. Віталік, звісно, хороший хлопець, але трохи тугодум, це факт. Хоча останнім часом, завдяки нашим тренуванням, спостерігається значний прогрес. І так... Для початку слід завчити з ним текст напам'ять, на це знадобиться чимало часу… А вже потім доведеться відпрацьовувати акторські навички та переконливість мови..." - розмірковував він.

На перерві Віталік чекав на Макса біля дверей кабінету:

- Пр-ривіт! Ну що, готова секр-ретна інфор-рмація? - з нетерпінням запитав він.

- Та тихіше ти, бовдуре! Знову забув про конспірацію? - зупинив його друг.

Плохiш схаменувся і прикрив руками рота. Макс схопив його за рукав і відвів убік від однокласників.

- Зустрічаємося сьогодні після школи на нашому місці, - попередив він, - має бути тренування.

Зраділий Віталік кивнув головою на знак згоди. Йому не терпілося приступити до виконання своєї першої секретної місії.

Коли після занять Макс вирушив у призначене місце, друг вже чекав на лавці.

- Отже, почнемо, агенте Плохiш, - без вступу почав він. - Тобі доведеться завчити текст напам'ять, а потім навчитися переконливо брехати.

- Ха! Скажеш теж - "навчитися бр-рехати"! - хмикнув той. - Та кожна дитина з дитинства вміє це робити! Нічому тут вчитися!

- Ага... А скажи-но мені, будь ласка, як часто твоя мама розуміє, що ти брешеш і бачить тебе наскрізь?

Плохiш зніяковів:

- Ну... майже завжди... Так це ж мама, вона знає мене кр-раще за всіх!

- Повір, що досвідчений шпигун вміє це робити не гірше! - зауважив Макс.

Такий аргумент змусив Віталіка задуматися.

- Гар-разд, пер-реконав. Де ж фальшива інфор-рмація? - діловито запитав він.

- А ось якраз її ми і будемо вчити напам'ять, - відповів Макс.

- Ну так давай, діставай папір-рець...

- Немає ніякого папірця. Це ж секретна інформація і її слід тримати в голові, - повчально відповів досвідчений друг.

- Оце так тр-ренування! - обурився Віталік. - Як же я буду вчити, без папір-рця?!

- Ти будеш запам'ятовувати те, що я тобі скажу.

- Але ж це складно!

- Нічого, для спецагента це звичайна річ. Ти краще не обурюйся, а повторюй за мною... - і Макс виголосив першу фразу:

- "Двадцять дев'ятого числа цього місяця українські війська готують контрнаступ на східному фронті."

Плохiш повторив:

- Тр-ридцять дев'ятого числа наступного місяця...

- Стоп, дурна твоя голова! У місяці максимум тридцять один день, як же може бути тридцять дев'яте число?! Слухай уважніше...

Віталік слухав і повторював знову і знову, щоразу роблячи помилки.

- Ну от скажи мені на милість, звідки взявся "наступний місяць"?! Я тобі вже вдесяте повторюю одне й те саме... — твердив Макс.

З одинадцятого разу позаштатний агент засвоїв таки інформацію, що містилася лише в першому реченні. Він витер рукавом піт із чола і приготувався слухати продовження.

- "Час початку масштабної наступальної операції призначено на двадцять третю годину, п'ятдесят дев'ять хвилин."

Плохiш зібрався з думками і повторив:

- Час опер-рації пр-ризначено на двадцять дев'яту годин, п'ятдесят тр-ри хвилини...

- О, ні! - схопився за голову Макс. - Хіба може бути в добі більше двадцяти чотирьох годин?! І чого тебе тільки в школі вчили?!

Віталік насупився:

- Кажу ж, що кр-раще шпар-ргалку написати.

- Позаштатний агенте Плохiш, не годиться спецагенту читати за шпаргалкою! До того ж, це зайвий доказ, який може випадково потрапити до рук ворога. Ми спеціально тренуємо пам'ять і уважність, щоб тримати в голові необхідні відомості, де їх ніхто не побачить.

- Я зр-розумів... - засоромився Віталік.

Макс помітив, що друг втомився, тому вирішив перенести тренування на інший день.

- Послухай, Віталіку, а ти зможеш у суботу прийти до мене додому? Там і потренуємося.

Той задумався:

- А в мене в суботу день нар-родження...