Читати книгу - "Кохання з ароматом кави , Верона Дарк"

Минуло кілька місяців. Виноградник зустрічав Ясмін теплим сонцем і терпким ароматом дозрілих грон. Її живіт вже помітно округлився, і кожен рух дитинки всередині був для неї як нагадування — вона більше не сама. Та попри це, серце Ясмін досі щеміло. Вночі вона часто прокидалась, притискаючи долоню до живота й думаючи про Керема. Чи подумав він хоч раз про неї? Чи знає, що в нього буде дитина?

Зейнаб приїжджала щотижня, привозила продукти, дитячі речі — крихітні бодіки, пелюшки, перші іграшки. Вона намагалась робити все, щоб підтримати подругу, але навіть її тепло не могло повністю заглушити біль втрати.

— Ясмін, ти вже на сьомому місяці… Тобі треба берегти себе, — лагідно казала Зейнаб, допомагаючи скласти коробку з речами.
— Я стараюся… Але ночами мені так важко. Він навіть не знає, що скоро стане батьком… — очі Ясмін знову наповнились сльозами.

— Якщо доля захоче — він дізнається. А якщо ні — ти все одно зможеш дати цій дитині любов. Подвійно. За себе і за нього.

Ясмін кивнула. Вона трималась. Вона жила. Але кожного вечора, коли сонце ховалося за виноградні лози, вона все ще чекала… хоча й сама не знала — чого більше: зустрічі чи забуття.