Читати книгу - "Стражі Дзеркала , Yuleesi"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Страж Ачилл!
Той не озивався.
-Дуан!
Жодного звуку.
Непорушно сидів хлопець на траві, його очі були відсутніми, а з язика зірвалося кілька незрозумілих фраз.
- Стережіться високого… Він у темряві йде, темряву веде за собою… Не з нами він, ніколи не був… Ти потрібна йому, вона лише приманка…
-Дуан!
Від різкого окрику Наставника Алісдейра той кинувся, мов отямившись від сну. Здивовано оглянув усіх, озирнувся.
-Що трапилося?
-Ти нам скажи, – озвалася Емілія, уважно дивлячись на нього. – Ти був наче сам не свій.
-Щось молов дивне, – підтвердив Альтаїр. – Про когось високого, про темряву… Що це було?
-Сам не знаю… – Дуан струснув головою, проганяючи заціпеніння. – Я пам’ятаю, бачив якісь картини… Видива… Такі яскраві… Я бачив тебе! – його погляд раптом припинив бігати і сконцентрувався на Рубі.
-Мене? – здивувалася та.
Дуан кивнув.
-О, як мило, – ядуче усміхнулася Міа. – Це любов?
-Любов, любов, – Адайн підстрибнула на місці, заплескавши в долоні.
-Цить, Адайн. Замовкніть, Страж Вілард, – утрутився Наставник Мо, перш ніж хтось зміг вимовити хоч слово. – Ви ж розумієте, що це тягне на трибунал?
Міа кинула на нього злісний погляд, зціпивши зуби.
-Що? Що саме тут тягне на трибунал?
-Замах на вбивство вашої колеги, – до них підійшов насуплений Наставник Рейнард. – Вас за це по голівці погладити? Трибунал…
-Із трибуналом розберемося пізніше, – нетерпляче перебив його Наставник Кормак. – Ви краще поясніть, що відбувається з Ачиллом?
-Легко, – невимушено озвався Наставник Мо. – Він провидець.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стражі Дзеркала , Yuleesi», після закриття браузера.
