Читати книгу - "Трагедії"

330. Евой! - ритуальний оклик вакханок, що вславляють Діоніса. • 369. Про інше змовчу... - Кассандра має на увазі ряд злочинів, що їх спричинила зрада Клітемнестри.

405. Ця думка знайде широке відлуння у пізніших риторичних диспутах, у поезії, наприклад, у «Скорботних елегіях» Овідія: «Хто ж би то Гектора знав, якби Трої не зрадило щастя?» (IV, 75). 422. Атрея син - Агамемнон. 429. Син Лаерта - Одіссей. 439. Нещасний!.. - Кассандра має на увазі Одіссея, перераховуючи описані в Гомеровій поемі його пригоди.

447-448. ...телиці... голос подадуть... - Мова йде про священних корів Геліоса, що їх повбивали супутники Одіссея; на рожнах замукало печене м'ясо («Одіссея», XII, 395).

491. Хранителя... - тобто Зевса, охоронця домашнього вогнища.

534. Діва, зроджена Зевсом - Афіна Паллада, чий храм був на троянському пагорбі; за переказом, Афіна народилася з голови Зевса.

561. Діву гір... - тобто Артеміду.

565. Пергам - троянська фортеця% Троя взагалі.

599. Гроза ахейців - Гектор.

616-617. ...втіха- В сльозах... - «Чому сльози солодкі для стражденних?» - запитає з таким же подивом Августин Аврелій у своїх «Сповідях» (IV, 5).

624. Конечність (далі також «Необхідність»). - В оригіналі Ананке, втілення неминучості, що, за вченням Геракліта й інших філософів, керує світом.

718. Пелопіди - Агамемнон і Менелай.

807. Теламон - син Еака, учасник походу Геракла, сина Алкмени, на Трою. Похід був викликаний тим, що владар Трої Лаомедонт не заплатив за виконану роботу (див. прим, до р. 5) Аполлонові й Посейдонові. За порушення Лаомедонтом даного слова його дочка Гесіона мала стати жертвою морського чудовиська. Гесіону врятував Геракл; але теж не отримав від Лаомедонта обіцяних коней. Тоді разом з іншими героями Геракл зруйнував Трою.

829. Лаомедонта син - Ганімед, виночерпій на Олімпі.

850. ...про Зевса... помовчу... - Зевс, уподобавши собі Ганімеда, перемінився в орла, викрав хлопця і заніс його на Олімп.

856-857. Мужа... Повезла собі... - Йдеться про богиню світанку Еос, яка покохала Тіфона, брата Пріама.

889. Уж людський - тобто вічний розум, який, за уявленням Анаксагoра, порядкує світом.

925. ...приснився... факелом... - За переказом, Гекабі, перед тим як вона мала стати матір'ю Паріса, приснилося, що вона народила жевріючу головню. Пріам, боячися, щоб новонароджений не спричинився до загибелі Трої, велів комусь із старих слуг залишити немовля в горах на поталу диким звірам. Хлопчик одначе врятувався: його вигодувала своїм молоком ведмедиця. Зростаючи між пастухами, він сміливо охороняв отари від розбійників, за що дістав наймення Александр - «той, хто захищає (отари) від чоловіків». Про Паріса (Александра) мова йде у трагедії Евріпіда «Александр», що збереглась лише у фрагментах.

989. Амікли - місто в Лаконії, де вшановувалась Афродіта. 993. Афросіна - втілення безрозсудності.

1072. Скелю... світлосяйну... - Йдеться про Гаргару, одну з вершин гірського пасма Іди, де, за переказом, часто перебував Зевс. Натякається на незвичне освітлення цієї гори при сході сонця - явище, яке спостерігали стародавні (пор. у Лукреція, в поемі «Про природу речей», V, 663).

1077-1078. ...дванадцять... Місяців... - Мова йде про обрядові пироги у вигляді місяця (у греків - Селена), що дарувались йому, коли він був уповні. 1113. Пітана - один із округів міста Спарти.. 1129. Акаст - володар фессалійського міста Іолка. 1282. ...в краю варварів... - Тобто у негрецькому, чужинному краю.

[443]

1293. Син Крона (Кроноса) - Зевс.

1309. ...землю б'ю руками... - ритуальний жест, яким викликали тіні померлих, що під землею.

© Aerius, 2003

Електра

Переклад А.Содомори

© Евріпід

© А.Содомора, 1993

Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:239-284.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua) 2003

ДІЙОВІ ОСОБИ

МІКЕНСЬКИЙ СЕЛЯН

ЕЛЕКТРА

ОРЕСТ

ПІЛАД (без слів)

ХОР МІКЕНСЬКИХ ДІВЧАТ

СТАРЕЦЬ

ВІСНИК

КЛІТЕМНЕСТРА

ДІОСКУРИ

Дія відбувається в Аргосі перед бідною селянською хатиною.

ПРОЛОГ

СЕЛЯНИН

Аргоська древня земле, де Інах пливе,

Звідкіль на Трою бойовими суднами

Володар Агамемнон вирушав було!

Пріама вбивши, владаря верховного

В країні іліонській, в прах повергнувши

Дардана вежі, в Аргос повернувся він

І здобиччю високі храми вщерть набив.

На чужині щастило; дома - смерть йому

Дружина Клітемнестра і Тієста син,

10] Егіст, уготували - вбили підступом.

Отож, Танталів скіпетр упустивши з рук,

Упав він. Той же - владу і жону його

Обняв, Тіндара доньку, став велителем.

Йдучи на Трою, доньку й сина рідного -

Електру і Ореста - залишив владар.

Ореста, - бо ж на нього вже Егіст чигав, -

З-під рук убивці викрав опікун старий

І Строфію, в Фокіду, передав тайком.

Електра - в ріднім домі залишилася.

20] А тільки-но дозріла, вся Еллади знать

Навперебій до неї стала свататись.

Однак, щоб не зродила сина-месника

Аргосцеві якомусь, під замком тримав

Егіст нещасну - не давав їй заміж йти.

Й цього не досить: боячись, що будь-коли

І в тому схові може завагітніти,

Рішив убити. Мати, ця душа тверда,

Розм'якнула - від смерті вберегла дочку:

Для вбивства мужа хоч якийсь-то привід був,

30] А кров дітей їй вже б ніхто не вибачив.

Таке Егіст надумав: щирим золотом

Платить тому готовий, хто б вигнанця вбив -

Ореста - спадкоємця Агамемнона.

Електру ж, хитромудрий, дав мені в жону,

Мікенцю (свого роду не соромлюся, [241]

Бо предки мої - чесні, незаможні лиш,

А без майна приблякне і найвищий рід).

Гадав він: менше страху, як убогий зять,

Коли багатший - більше: був би розголос

40] Про вбивство призабуте Агамемнона,

Й за тестя зять-вельможа б одімстив колись.

А все ж - Кіпріда бачить! - на Електрине

Не зазіхнув я ложе, хоч і муж її.

Батьків заможних доньці я б соромився

З коханням накидатись, бо ж нерівня їй.

Ореста жаль, що нині начеб родич мій:

Сестри подружжя дійме його боляче,

Як тільки в Аргос рідний зазирне колись.

Мене хтось, може, й дурнем уважатиме:

50] Мовляв, жона у спальні - а незаймана.

Ну що скажу? В кривого мірка скривлена,

Тож викривлений в нього й про чесноту суд.

Входить Е л e к т р а .

ЕЛЕКТРА

О Ноче темночола, годувальнице

Зірок золотосяйних! Глянь: до річки йду,

Немов служниця, взявши дзбан на голову.

Та не з нужди це, а щоб бачили

Боги, якої кривди нам Егіст завдав,

До батька шлю зітхання, в далеч зоряну.

А Тіндаріда, моя мати-зрадниця,

60] Щоб догодить коханцю, з дому рідного

Мене прогнала, привела дітей нових,

А я та брат, Орест мій,