Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

/11/ «Тим часом, до нас дійшли чутки, буцімто ви силоміць увійшли в місто і деякі з вас оселилися там у будинках і буцімто ви силоміць, без дозволу, берете з області те, в чому маєте потребу. /12/ Цього ми не схвалюємо, і якщо так триватиме, то нам доведеться укласти спілку з Корилою[219], з пафлагонцями і з усіма, з ким лишень буде змога».

/13/ Ксенофонт виступив і відповів на це від імені усього війська: «Громадяни Сінопи, ми щасливі, що прийшли сюди, врятувавшись, зі зброєю в руках. Адже неможливо було наживати статків і битися з ворогом водночас. /14/ Коли ми прийшли в еллінські міста, наприклад в Трапезунт, де нам забезпечили базар, ми купували продовольство за гроші і мали чим перебиватись, а у відповідь на виявлену нам шану і з почуття вдячності за надані війську знаки гостинності, ми зі свого боку віддячували трапезунтцям і утримувалися від вторгнень у землі їхніх друзів-варварів, натомість їхнім ворогам, супроти яких вони водили, ми заподіювали шкоду, яку тільки могли. /15/ Зрештою, запитайте у них самих, якої думки вони про нас, бо ж у нашому середовищі є провідники, відряджені з нами з Трапезунта як вияв дружніх стосунків. /16/ Якщо ми приходимо куди-небудь, де відсутній базар, хай то варварська чи еллінська земля, ми самі беремо продовольство, але не свавільно, а з необхідності. /17/ З кардухами, таохами і халдеями, хоча вони не підвладні цареві і навіюють страх, ми усе ж поводилися як з ворогами, бо необхідно було одержати продовольство, а вони не давали нам базару. /18/ А от макронів, хоч і вони варвари, ми вважаємо своїми друзями, бо вони забезпечили нас яким могли базаром, і ми свавільно не захоплювали нічого, що їм належить».

/19/ «А якщо ми забрали щось у котіоритів, яких ви маєте за своїх, то вони самі в цьому винні, бо вони повелися з нами неприязно і, замкнувши браму, не прийняли нас у місто, а також не вислали провіанту за міські мури. А виправдувалися вони при цьому тим, що це забороняє їм ваш гармост[220]. /20/ А стосовно твоїх слів про те, ніби ми увійшли в місто силоміць і розташувалися в будинках, то ми, зрештою, просили прийняти хворих під дах, та оскільки котіорити не відкрили брами, ми самі увійшли в місто там, де був доступ, до того ж не вчиняючи жоднісінького свавілля. Хворі, розмістившись у будинках, живуть за власний кошт, а ми охороняємо браму, щоб наші хворі не залежали від вашого гармоста і ми могли, в разі потреби, забрати їх назад. /21/ А ми, решта, розташувалися, як бачите, просто неба і в стані бойової готовності, ладні платити добром за добро і відомстити зловмисникові».

/22/ «Стосовно ж твоїх погроз, буцімто у вас є наміри укласти супроти нас спілку з Корилою і пафлагонцями, то ми, якщо виникне необхідність, будемо воювати і з тими, і з тими супротивниками; адже ми вже билися з набагато численнішими ворогами, аніж ви. /23/ А втім, ми можемо теж укласти спілку з пафлагонцями, бо ж чули, начебто вони кинули око на ваше місто і приморські поселення, тому ми постараємося, запоручившись їхньою дружбою, посприяти їм у їхніх справах».

/24/ Після цієї промови посли, збагнувши становище, стали докоряти Гекатонімові за сказані ним слова, і один з них виступив і сказав, що вони прийшли не з наміром сваритися, а довести своє дружнє ставлення. «І якщо ви прийдете у місто сінопців, — говорив він, — то ми там надішлемо вам дари гостинності, а зараз звелимо тутешнім мешканцям видати вам, що зможуть; бо ж ми бачимо: ваші скарги правдиві». /25/ Після цього котіорити надіслали подарунки, а стратеги еллінів люб’язно прийняли послів Сінопи, і вони часто і приязно вели бесіди один з одним про всілякі справи і, поміж іншим, видобували від них відомості про подальший шлях і про взаємні потреби.

/1/ Цей день і закінчився таким чином. Наступного дня стратеги скликали солдатів на сходку і вирішили запросити на неї сінопців і радитися з ними про решту шляху. Вони вважали, що, коли доведеться іти пішки, сінопці можуть стати у пригоді, бо ж були добре обізнані з Пафлагонією, а якщо подорож буде здійснюватися морем, то еллінам, мабуть, ще більше знадобляться сінопці, бо, на думку стратегів, лише вони одні були б у стані надати потрібну кількість кораблів для перевезення війська. /2/ Отже, запросивши послів, вони стали радитися з ними і насамперед попросили їх як еллінів довести свою прихильність до еллінів і подати їм найкращу пораду.

/3/ Гекатонім підвівся зі свого місця і відразу став виправдуватися у своїх словах щодо наміру сінопців укласти спілку із пафлагонцями, кажучи, що у нього не було наміру сваритися з еллінами, натомість те, що, маючи змогу укласти спілку з варварами, вони дають перевагу спілці з еллінами. А коли попросили його дати еллінам пораду, він