Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"

От і поховали Світлану. Навіть не віриться, що під свіжими, мерзлими грудками землі лежить її Свєтка. Така життєрадісна, така весела. Як же вона ненавиділа холод. А тепер буде мерзнути на самоті, наодинці з вінками і живими квітами. Людей зібралося так мало, що у Ніки стало сіро на душі. Невже це і всі? Невже не змогли прийти або злякалися? Ненависть на весь світ охопила її. Чому люди такі егоїсти? Чому ховаються в шкаралупу і тремтять від жаху, якщо вбили, значить, і йти на похорон небезпечно? Звідки це байдужість? Тільки самотні дзвінки співчуття...співчуття...співчуття. На поминках було досить тихо. Випили, закусили і розійшлися по домівках. Коли Свєтка була жива, скільки народу навколо неї крутилося, а як не стало її, так і всі друзі-дармоїди згинули.

Ніка повернулася додому, як у трансі. Її так порвало за ці дні, що сліз уже немає. Тільки порожнеча. Наче вийняли з неї душу, а тіло живе своїм життям, функціонує за інерцією. Подивилася на ненависний кейс і, клацнувши замком, повільно підняла кришку. Взяла в руки досьє і обережно відкрила...

... Через годину Ніка відклала папку в бік і заплющила очі. Дикий страх поступився місцем холодній рішучості. Тільки тепер вона зрозуміла, що її життя та життя дітей нічого не варті для таких, як Коршунов і Одноокий. Хто з них небезпечніше, Ніка затрудняється відповісти. Хоча Геннадій грає у відкриту, вона знає, що можна від нього очікувати. З Коршуновим набагато складніше. Він потайливий, і його показне благородство гірше за явну загрозу його ворога. У Коршунова багато скелетів у шафі, і один з них нажахав Ніку до глибини душі. Тепер вона розуміла, чому обрали саме її. Вона підходить... Вона просто підходить, чорт забирай, на цю роль як не можна до речі. П'ятнадцять років тому Коршунов був закоханий у милу жінку Олю. Вона була старша за нього років на п'ять. У них стався бурхливий роман. Коршунов закохався по вуха. Він навіть став розсудливим. Бігав за Ольгою, як вірний пес. Але все обірвалося дико і жахливо. Коршунов дізнався, що його подруга гуляє направо і наліво з багатими клієнтами. Вона елітна дівчина за викликом, продає своє тіло за великі гроші, йому лише дістаються жалюгідні крихти. Коршунов її кинув, а через пару днів Ольгу знайшли задушеною у своєму ліжку. убивця не був знайдений. Коршунов проходив по цій справі, але ні доказів, ні свідків не знайшлося. Посадили сусіда-п'яницю: знайшли у нього сережки вбитої. У Ніки дух перехопило, коли вона побачила фотографію Ольги - вони з нею дуже схожі. Точніше, вони однотипні. Риси обличчя, волосся, очі. Є невловима схожість. Напевно, тому Коршунов захопився Нікою.

Дівчині стало моторошно...невже вона повинна грати цю роль? Грати на його спогадах? А якщо Володимир убив вірну подругу? Такі, як він, легко можуть піти від правосуддя. Якщо у нього нездоровий інтерес і він хворий психопат?

- Господи, - простогнала Ніка, - куди я влізла? Куди? У гонитві за добавкою до зарплати я просто загрузла в цьому болоті...

Знову відкрила папку і почала читати про Ольгу. Через годину дівчина закрила досьє і підійшла до дзеркала. Вона уважно вивчала своє відображення кілька хвилин.

- Ось як я зможу стати схожою на неї? Адже саме це мав на увазі Одноокий, коли говорив щодо домашнього завдання. Йому наплювати, що я ризикую. Наплювати, що Коршунов може мене придушити, як і свою подружку.

Вона повільно взяла ножиці і рішуче одрізала чубок. Зачесала до блиску хвилясте волосся. Потім дістала косметичку. Роздумувала недовго - кілька секунд. Поклала перед собою знімок Ольги і почала накладати макіяж. Нею оволоділа холодна рішучість. Страх зник. Вона виконає це чортове завдання і поїде з цього міста. Грошей, отриманих від Славіка й Одноокого, вистачить на перший час. Подумала про Андрія. Рука з пензликом повільно опустилася.

«Може...все йому розповісти? Ні! Божевільна ідея! Хто знає, яким він став зараз і що його пов'язує з Володимиром? Якщо розповість своєму шефу - це може стати загрозою для дівчаток. Але все ж він батько, може, здригнеться щось у його душі. Ні! Я не буду ризикувати! Ніхто мені не допоможе. Навіть Артем. У поліції в Одноокого свої люди».

Знову мазнула темними тінями на повіку...

Через півгодини на неї дивилася зовсім інша жінка. Загадкова блондинка з яскравим макіяжем, густими рум'янами і темно-вишневим блиском на губах. Ніка ніколи раніше не фарбувалася так зухвало. Зате ефект вражаючий. Тепер вона схожа на Ольгу набагато більше. Вероніка підійшла до шафи біля ліжка й відчинила дверцята. Довго й уважно вивчала свій гардероб і нарешті все-таки вибрала. Чорне плаття трохи нижче колін із високим розрізом до стегна. Плечі відкриті, але рукави довгі й обтягуючі. Цей наряд їй колись подарувала Світлана. Утім, багато що з її речей дісталися від подруги.

«Світланко, мила, прости мені...це все через мене. Коли-небудь вони за це поплатяться. Обов'язково поплатяться»

Задзвонив телефон, і вона тут же відповіла.

- Ніко...

- Добрий вечір, Володимире...Вово.

- Я чекаю на тебе на вулиці під твоїм під'їздом.

- Я вже одягнена, вийду хвилин через п'ять.

Знову подивилася в дзеркало.

«Ну що, Серебрякова, давай. Не думай ні про що. Усе у тебе вийде».

Ніка накинула кожушок, сунула ноги в чоботи на високих підборах і вийшла з квартири.

***

Чорний джип стоїть прямо біля під'їзду. Ніка відчула, як серце підскочило в грудях. Володимир приїхав разом із Андрієм. Вони обидва на неї чекають. Видно, про щось розмовляють. Курять. Двері під'їзду шумно за нею зачинилися, і чоловіки різко обернулися. Обидва застигли. З рук Андрія випала сигарета, а Коршунов навіть змінився в обличчі. Ніка зрозуміла, що образ вдався. Але очі мимоволі метнулися до Андрія. Його реакція вразила її. Ніколи ще вона не бачила такого блиску в його чорних очах, вони пожирають її всю. З ніг до голови. Вона впізнала цей погляд, і серце впало у прірву. Коліна по-зрадницьки здригнулися, серце почало відбивати хаотичний ритм. Як же хочеться забути про все, забути про ситуацію, в яку вплуталася, і спробувати...поговорити з Андрієм. Але забути неможливо – слова Одноокого на повторі в голові знову і знову. Володимир пішов до неї назустріч, простягнув руку, і його прохолодні пальці стиснули її долоню.