Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 97
Перейти на сторінку:

Закутуюся щільніше в куртку, навколо шиї зав’язую шарф. Виходжу на вулицю та щулюся від морозу. Двері в парадну зачинені. Кілька хвилин тупцюю на місці, сподіваючись, що пройду за кимось із мешканців, але нікого немає. Тому навмання набираю квартиру і прикидаюся кур’єром.

Повільно ступаю сходами й чим ближче поверх Давида, тим сильніше калатає серце в грудях, а рішучість випаровується. Я змушую себе зробити останні кроки. Я маю бути сильною.

Застигаю перед його квартирою. Роблю кілька глибоких вдихів, набираючись сміливості. Прокручую вкотре в голові всі ті слова, що збиралася йому сказати. Головне, не перетворитися в нерозумну закохану дурепу, побачивши його, й не проковтнути язика.

Я натискаю на кнопку дзвінка. З того боку дверей лунає огидний звук. А потім тиша. Ніхто не поспішає відчиняти мені двері. Його або немає, або ж він побачив мене через вічко й вирішив проігнорувати.

Але я не здаюся.

Знову і знову тисну на дзвінок і, врешті-решт, вирішую, що Давид міг ще не повернутися з роботи.

Я притуляюся спиною до вхідних дверей, від докуки пощипує очі. Поглядом ковзаю по потертому сходовому майданчику, який бачив колись набагато кращі часи.

І що робити? Не сидіти ж тут і не чекати його до ночі? А, може, це знак, що я роблю дурницю? Потрібно було просто забути про нього, ніколи не згадувати, викреслити назавжди цю сторінку свого життя.

Виймаю з кишені телефон. Уже майже восьма вечора. Вирішую, ще пів години, і їду додому. А Давид нехай до біса котиться.

Але не встигаю навіть написати Жені у відповідь повідомлення, як чути чиїсь кроки та веселий жіночий голос. Я вся напружуюся. Не хочеться, аби мешканці прийняли мене за злодійку. А я виглядаю саме так зараз. Втискаюся в стіну, намагаючись злитися з нею.

Тупіт ніг стає все більш чутним і гучним. Як і бридкий сміх дівчини та низький, хрипкий чоловічий. Я повертаю голову в бік сходового прольоту, парочка явно прямує сюди. І застигаю, коли поглядом натикаюся на знайому фігуру у військовій формі.

Давид в обіймах із незнайомкою підіймаються сходами, і я в цю мить хочу провалитися крізь землю. А ще відчуваю такий біль, що на силу вдається встояти на ногах.

1 ... 50 51 52 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"