Читати книгу - "Красуня та чудовиська, Надія Борзакова"

А я піднялася до спальні. Опустилася на край ліжка, затулила обличчя руками. Потрібно обміркувати почуте і недомовлене, спробувати спрогнозувати, на які з конкуруючих сфер бізнесу обох можна очікувати атак насамперед і ще багато чого.

Знати, до чого готуватися, на що чекати і вигадати, що робити. Як мало загалом я могла ...

Але натомість я оплакувала його повернення. Те, чого колись хотіла найбільше у світі. Ще раз побачити, обійняти, врятувати, зрештою. І ось він виявився поруч, а я відчула лише страх і ненависть, десь у глибині душі розуміючи, що замість того, кого я кохала, завжди був інший. Хтось, кого я зовсім не знала і не знаю, але це не заважало розумінню його здатності знищити мого коханого. І того, що перешкодити цьому я не можу…

Артур згріб мене в оберемок і притяг до грудей. Закопався обличчям у волосся, глибоко вдихаючи його запах, притулився губами до скроні, потім щось шепотів, заспокоюючи. Так хотілося вимагати обіцянки - нічого не станеться, це просто ще один ворог. Не сильніший і не страшніший за попередніх, значить впораємося і з ним, але я не стала. Тому що знала – це питання, що означає мої сумніви, ще мінус дорогоцінна краплина впевненості, якої й так не надто багато в нього тепер.

*******

Стіни багато вбраної зали ніби сяяли зсередини. Грала тиха приємна музика, що сприяє відпочинку і не заважає спілкуванню. Останнього було надміру. Всього через годину після початку у мене вже в очах рябило від безперервної зміни облич. Втім, це дещо нівелювало моє роздратування поведінкою колишніх союзників Лиса, що лебезили зараз перед його вбивцею. Я не мала ілюзій про реальне існування більшої частини навмисне дружніх відносин між бізнес-партнерами. Але розуміння, що кожен з наших союзників, окрім Віталія і ще максимум двох-трьох людей, як щось трапиться, вчинить так само, але спершу не поворухне і пальцем, щоб допомогти, якщо небезпека перевищує можливу вигоду, руйнувало залишки морального спокою.

Сам Порох виглядав як ретельно відретушована фотографія в Інстаграмі на сторінці з порадами: як заробити перший мільйон із нуля. Але зовнішній вигляд цього чоловіка лише на мить відвернув від того, хто був поруч із ним. Мова, звичайно, не про Аліну - ту саму дівчину, з якою був Артур, коли ми познайомилися. І зовсім не тому, що коли чоловік помітив її, на його обличчі не промайнуло й тіні впізнавання. Але про якогось Розумовського Володимира Кириловича – людину, яка займає досить високу посаду в уряді. Вони поговорили зовсім не довго, але те, як трималися один з одним, навіювало думки, що це розмова бізнес-партнерів, а не обов'язковий на такому заході обмін люб'язностями шапкових знайомців.

- Це і є один із його власних проектів? – Віталій здивувався від запитання в лоба. Хтось із них завжди знаходився поряд зі мною, мало не в жіночу кімнату супроводжували. А оскільки це був переважно Артур, довелося довго чекати можливості запитати.

- Все ти на льоту схоплюєш, - глузлива фраза випромінювала захоплення. В інший момент це порадувало б, зараз я багато б віддала, щоб помилитися в зроблених висновках. Щоб Віталій посміявся і на повному серйозі про це сказав.

- Інакше б хірургом не стала, - незворушним тоном відповіла я, - Артуру, що помітила, не скажу, і, що ти підтвердив, теж.

- Елізо, від тебе давно вже ніхто нічого не приховує.

- Але ви обоє, однаково, максимально намагаєтеся зберегти мій моральний спокій. Він би мені про це не сказав. І ти через нього тим більше. Тісно співпрацюють?

– В обмін на захист, – кивнув він.

Побачивши Артура, що прямує до нас, покликала одного з офіціантів, що розносили напої, і взяла з підносу пару келихів з шампанським. У Віталія вже був, тому другий я віддала Артуру.

- Потрібно дізнатися марку, дуже смачне, - я змахнула віями і трохи закинула голову, привертаючи цим увагу до декольти.

- Тому ти тільки пару ковтків за вечір зробила? – посміхнувся Артур, ігноруючи мій відволікаючий маневр.

- Багато пити шкідливо для здоров'я, любий, - і вкрай небажано, якщо потрібно доглядати двох непримиренних ворогів, що перебувають у переповненій важливими людьми залі.

Офіційна частина вечора незабаром добігла кінця, і почалися танці. Звичайно, Порох не преминув мене запросити на перший вальс, а я - погодитися, кинувши на Артура застережливий погляд. Скандал нам ні до чого, як і демонстрація ще однієї причини їхнього протистояння.

- А він непогано тримається, - глузливо промовив Порох, - з такими закидонами ... Я здивований. Ніяк, твій вплив?

- Не розумію про що ти.

- Ну про цих... Як же їх ? Ось – напади неконтрольованої агресії, схильність до депресивних станів та занижена самооцінка.

- Що, образ дорослого та серйозного дядька, зобов'язуючи іноді читати розумні книжки, не може наділити здатністю їх розуміти?

- Це психологічний портрет, складений психіатром, виходячи з отриманої про нього інформації з достовірного джерела, - а раніше він не стерпів би такого глузування. Може, й буйна вдача була камуфляжем? – Навіть не спитаєш, від кого?

- Навіщо мені знати ім'я дрібного і нездатного до аналітики щура? - всміхнулася я. Усередині зароджувалась паніка. Сама можливість наявності зрадника серед наших людей на тому чи іншому рівні завжди була очевидною, тому особливо важлива інформація довірялася лише вкрай вузькому колу осіб. А вразливу частину своєї особистості Артур ретельно та майже завжди успішно приховував від усіх. Але все ж таки були люди, які бачили його в моменти втрати самоконтролю. Найближче оточення! Мозок почав гарячково перебирати імена… - Навіть якби ти справді захотів його назвати.

- Це Вєталь.

- Ага, дякую за допомогу, Джейк, - засміялася я.

- Хочеш вір, хочеш ні. Я, на відміну Барінова, досить сильний для чесної боротьби. Тим більше, тепер. Хоча, відверто кажучи, навіть вдячний йому за ту підставу, - його рука трохи стиснула мою талію, пригортаючи ближче, ніж треба було в танці. - Як же заводить те, як ти тремтиш у моїх руках. Що, важче приховувати свої бажання, коли ми так близько? - прошепотів ще тихіше.