Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Ріггард Драгонійський

- Це неможливо! Серед моїх людей тільки перевірені, - обурювався Віанрійський, нервово жестикулюючи перед обличчям свого опонента. - До того ж пропали доглядачі не тільки моїх шахт, - Ільріх шумно видихнув, дивлячись на Каменійського, у руках у якого був жезл голосування.

Це що вони тут надумали, поки я був відсутній?

- І, тим не менш... це виглядає досить дивно. Ніби ти таким чином збирався щось приховати, - у розмову вступив Анрійський, і всі з цікавістю витріщилися на союзника Другого Лорда. Невже в їхньому міцному альянсі намітився розлад?

- Не дивніше, ніж те, що в тебе все гаразд, і крадіжки практично не відчулися. А ще зникнення ліри Велійської... може, це твоїх рук справа? - Я здивовано втупився на Віанрійського, який не на жарт розійшовся, почерпнувши для себе нову інформацію. - Дуже зручно все спихнути на спадкоємицю Істрійського, щоб прибрати головного конкурента, адже тільки-но правитель зв'язав себе з Алісандрою, Ольгаф одразу ж став значущою фігурою на політичних теренах Драконячих Островів. Це ні для кого не секрет, - а ось це вже ні в які рамки не лізло.

Я зробив крок уперед, і в кабінеті відразу запанувала приголомшлива тиша.

- Ваша Величносте, прошу вибачення за мою вільність, - Ільріх насупився, явно картаючи себе за те, що бовкнув зайвого.

- Чому ж... ви продовжуйте. Мені дуже цікаво почути, що ж насправді відбувається в мене за спиною, - усміхнувся, рушивши до свого робочого місця, тоді як усі інші зайняли дивани та крісла, розставлені півколом.

Все ж Мері постаралася, і в приміщення доставили зайві предмети меблів, і тепер я зможу приблизно подивитися на розстановку сил у Раді, адже кожен із присутніх інтуїтивно підсідав до того, на чий бік ставав у цьому конфлікті.

- Це всього лише мої роздуми, підстьобнуті емоціями, не більше, - все ж Другому Лорду вистачило розуму не пред'являти претензій своєму колишньому союзнику.

Що ж між ними сталося? Два іменитих роди, які вже кілька століть рухалися пліч-о-пліч, і раптом... З цим усім варто розібратися, але не раніше, ніж я все ж таки вирішу ще одну проблему, яка несподівано виникла.

- Але ж щось сталося з лірою Велійською? І чому цю подію пов'язують зі спадкоємицею Ольгафа? - Зсунувши брови, я подивився на Станіслава, бажаючи отримати від нього роз'яснення.

- На вчорашньому святкуванні Ліара Істрійська зіткнулася з нашою невісткою на балконі. Свідки кажуть, що дівчата про щось сперечалися, після чого дочка Ольгафа буквально вибігла до зали, а через годину ми помітили відсутність Маріанни. А щойно кинулися шукати, то зрозуміли, що ліара Велійська зникла, - Анрійський подивився на мене в очікуванні, але я не планував йому підігравати.

- Отже, у нас ще одне дивне викрадення. Тільки навряд чи в цьому замішана юна ліра. Адже, як я розумію, сліди зниклої Велійської не вказували на те, що дівчина зазнала насильства? - Якби в них було хоч щось проти сестри моєї Сандри, Перший Лорд би не зволікав, а влаштував би ціле шоу з викриттям Ліари та її батька.

- Так, ми все ще продовжуємо пошуки, але поки безрезультатно. Батько Марі вже звернувся в поліцію і, думаю, її скоро знайдуть. Як, зрештою, і всіх винних у викраденні, - Станіслав усміхнувся, але я лише кивнув на його слова, переходячи до наступної теми наших зборів.

- Що стало відомо щодо зникнення доглядачів? Хтось із них вийшов на зв'язок? Або, можливо, вам вдалося щось дізнатися? Я поки що читав проміжний звіт баронета Аденійського, і зрозумів одне: щур завівся серед нас, - якщо я хотів привернути увагу присутніх, то це мені з легкістю вдалося. - Я не кажу про когось із присутніх, але найімовірніше це хтось близький до керуючого кола. Можливо, існує ціла мережа змовників. Але ними керує хтось один. І я маю намір знайти зрадника будь-що, - мені потрібна була реакція Великих, і я її отримав. 

А ще в мене почав вимальовуватися список підозрюваних, серед яких опинився той, кого б я не хотів там бачити...

- А що, якщо ви помиляєтеся? І той, хто вам потрібен, зможе вислизнути від покарання? - Несподівано вперед виступив лорд Каменійський, який зазвичай мовчав... але не сьогодні.

Взагалі Вільгельму цього разу вдалося мене здивувати, і я раптом зрозумів, що ми всі, власне, не так вже й добре знаємо одне одного, нехай і взаємодіємо понад століття.

- Пропонуєте не діяти? - З цікавістю подивився на свого співрозмовника, і той похитав головою, збираючись мені щось відповісти, аж раптом цієї ж миті до кабінету пролунав гучний стукіт, і я почув невпевнений голос свого другого помічника:

- Ваша Величносте, справа державної важливості, - усі одразу ж втратили свій нудний вигляд і уважно стали прислухатися до слів працівника.

- Що сталося? - Покинувши зручне крісло, я наблизився до дверей, трохи відкриваючи їх.

- Дорослий дикий у самому центрі Вітарії, - ошелешив нас звісткою Кімер, і я підняв одну брову, вимагаючи роз'яснень. - Біля будівлі центральної поліції, де саме зібрався цілий натовп роззяв.

- Крухт його забери! - Вилаявся, торкаючись артефакту переміщення. - Раду закінчено. Зберемося вже завтра, - кинув Великим Лордам, миттєво зникаючи.

Просив спокійного понеділка? Отримуй.

Алісандра

- "Думай, голово, думай!", - на пошук рішення в мене було від сили півхвилини, а я ніяк не могла знайти вихід.
Хоч би що я зробила, стражники атакують мого підопічного, і він вдарить у відповідь. А що буде потім - одному Крухту відомо. Тому я маю зробити так, щоб цього зіткнення не сталося. І для цього в мене буде всього одна можливість.

А ось вдалою вона виявиться чи ні... залежить тільки від мене.

- Барні, Джулс, Міра, ви мені потрібні, - я звернула увагу друзів на себе, і тепер у мене було всього кілька секунд на те, щоб переконати їх мені допомогти. - Я повинна опинитися он там вже зараз. І ваша ілюзія мені дуже в цьому стане в пригоді, - вказала на простір у повітрі, що знаходився якраз між вартовими, які застигли в очікуванні, і Брайном, який летів у мій бік.