Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

Що-о? Мені це не здається адекватним рішенням!

 - Але чому на Землю? Щоб він зруйнував і нашу батьківщину?

 - Всесильний і безсмертний він тільки в моєму світі. І Творець, і Руйнівник, отримавши світ, знаходять в ньому безсмертя і стають всемогутніми. Я знала, що на Землі він би незабаром втратив усі свої здібності і став звичайною людиною.

Я кивнула, відповідь приймається.

 - Але Рокнет виявився сильнішим, ніж я вважала, - продовжила Леонора. - Блокуючий бокс не зміг повністю стримати його психічну силу, і він почав руйнувати зореліт прямо в польоті. До Землі ми не долетіли. Я хотіла зробити екстрену посадку на Демонії, але й цього зробити не встигла. Коли я зрозуміла, що мій корабель падає, то встигла лише сховатися до захисної капсули. Після аварії я не змогла вибратися з неї! Капсула відкривається натисканням на кнопку зовні або, на іншу - зсередини, але саме з цього боку капсула виявилася деформована, і дістатися до жаданої кнопки не було можливості! Я застрягла в капсулі, що підтримує життєзабезпечення (на щастя, система не постраждала) на двадцять років!

Леонора замовкла, замислившись, і мені довелося кашлянути, щоб вона продовжила розповідь.

 - Я була замкнена, нерухома , але розум мій продовжував діяти. До того ж я постійно випромінюю силу творіння, яка в іншому випадку вже переповнила і знищила б мене.

- Але ж ви сказали, що у чужих світах сили знакають?

- Так, якби я жила звичним життям, енергія б витрачалась на інше. Та через те, що я була замкнена, вона, хоч і в кількості, яку не зрівняти із всемогутністю у власному світі, та все ж накопичувалась. Я не мала можливості управляти нею, тому обривки світів виникали спонтанно. Рокнет теж виявився живий, і його сила руйнування постійно знищувала те, що творила я. Саме тому в Мертвих Землях, як ви їх називаєте, все постійно змінювалося. Я весь час шукала спосіб врятуватися...

 - Сюди приходили демони, цілі експедиції, - нагадала я.

 - Так, - кивнула жінка, - але вони не змогли дістатися до корабля. Просто не вижили в цьому хаосі... Я нічого не могла вдіяти, не могла допомогти, підказати, мене вони не чули.

 - Але я ж почула поклик.

 - Так, ти, Ксюшо, була єдиною, до кого я могла достукатися, незважаючи на те, що стукати довелося в сусідній світ... Тебе я відчувала постійно...

 - Але чому?! І звідки ви знаєте моє ім’я?

 - Тому, що ти - моя... донька.