Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

— Виходить, що ми з тобою чотириюрідні сестри, Фел! — Ейтна вся сяяла від захвату. — Спорідненість, звичайно, дуже далека, але вона є. Як чудово! Ще нещодавно в мене нікого, окрім тітки не було, а тепер у мене є дві єдинокровні сестри і одна чотириюрідна. Жаль тільки, що Ірфла з Елів тепер в Обителі. Хотіла б я познайомитися з Елів…

Феліція дивилася на Ейтну з подивом. Невже дівчина не розуміє, що має набагато більше живих родичів?

— Ейтно, а про родину твого дядька Евікура ти забула? Про дідуся Еловіна і бабусю Теріліну? У тебе багато рідні.

— Не забула, — Ейтна перестала усміхатися. — Просто я про них ніколи не думала як про рідню. Моя мама не стала їм розповідати, їй, здається, було соромно, що так все вийшло. Вона не потребувала подачок від багатих родичів, тітка теж не стала їм говорити після її смерті.

— Ти добре пам'ятаєш маму, Ейтно?

— Пам'ятаю, але мало. Мені було лише 6, коли вона загинула. І тільки після її загибелі я дізналася від тітки, що батько, який мене виховував, насправді чужа мені людина.

— Сумно, але в тебе хоча б було 6 років. Моя мама померла за кілька хвилин після мого народження.

— Не пощастило нам з тобою, — Ейтна перебралася з крісла на диван до Феліції і притулилася до неї, поклавши голову на плече. — Але найболючіше в цій історії —дивитися на Ірфлу і розуміти, що її мати вбила мою. Мене тягне до Ірфли, я розумію, що вона не відповідає за вчинки своєї матері, але мені все одно болить.

— Валідана зараз інша. Обитель, зустріч з принцесою Феллінією змінює її на краще. Думаю, тепер вона шкодує про свій вчинок.

— Тільки це не поверне мою матір. Скажи, мій батько щось згадував про неї? Можливо, він і її зустрічав в Обителі? — Ейтна підвела голову і зазирнула у вічі Феліції з надією.

— Ні, він не згадував про неї. Скажи, як її звуть? Я спробую розпитати про неї, коли знову вирушу туди.

— Марсібет. А прийомного батька Кадован.

— До речі, щодо візиту до Обителі… — Феліція змовницьки подивилася на подруг. — Мені потрібна ваша допомога.

Феліція розповіла подругам, що хоче якнайшвидше потрапити до Обителі, оскільки її кликала Ірфла, але через погане самопочуття та невирішене питання із силою поглинання Фірніет заборонив їй туди вирушати.

— Я хочу швиденько сходити туди й назад. Мені потрібно, щоб ви допомогли мені провести ритуал. Тільки в мене є лише два амулети приховування світлої магії — мій і Фірніета, а нас троє.

— Можливо, якщо скажу, що сестра Ірфли, то мене пропустять і так? — припустила Ейтна. — Скажу, що я хочу допомогти її повернути.

— Можливо, — Феліція не була певна, що це спрацює, але варто було спробувати. — Я не наполягатиму, тож сама вирішуй, Ейтно.

— Я хочу вирушити з вами.

— У будь-якому разі я не думаю, що тобі загрожує небезпека. Тагон Пелл мене вже знає, він дуже зацікавлений у поверненні Валідани, у нього до неї деякі почуття є, так що він сприятиме нам. Ось Нерта Нагор — та ще проблема. Незважаючи на те, що вона рідня з Валіданою, вона не дуже її любить і мріє зайняти королівський трон. Але Тагон Пелл головніший, тому нам цілком може пощастити. В крайньому випадку тебе просто попросять піти. Я так думаю.

— Тоді я точно піду, — ухвалила остаточне рішення Ейтна.

Майренн теж підтримала подругу і всі разом вони вирушили в Етіренію. Тагон Пелл спочатку зовсім не зрадів появі світлої магеси, але коли Феліція пояснила йому, ким вона доводиться Ірфлі і що хоче допомогти повернути сестру, то не став заперечувати.

— Якщо я не повернуся до вечора, то відправь Фірніету повідомлення, що я заснула і придумай нам якісь плани на завтра, — Феліція пояснювала Майренн, що треба зробити. — Якщо я не повернуся до завтрашнього вечора, то скажи Фірніету правду. Це означатиме, що Повелителі мене не відпустили і йому треба прийти за мною. І ще один момент: коли користуватимешся магією — йди з палацу. Амулет приховує тільки твою сутність, але коли ти використовуєш магію, вона залишає свій слід. Так мені пояснила Роана Манорі.

— Добре. Удачі тобі, Фел! — Майренн міцно обійняла подругу.

Утрьох вони провели ритуал, відправивши Феліцію до Обителі, де на неї вже з нетерпінням чекали.

— Нарешті ти прийшла, Феліціє! — Ірфла першою до неї підбігла. — Повелителі зляться. Їм нетерпиться швидше отримати силу поглинання.

— Вони щось знають про наші дії у світі живих? — Феліція стривожилась. Вона підозрювала, що Повелителі за ними спостерігають, але до останнього сподівалася, що вони нічого не дізнаються чи дізнаються не все.

— Нам вони не повідомляли. Але Повелителі хотіли, щоб я тебе покликала.

— А сенс тебе просити? — Феліція здивувалася. — Вони поставили на мені мітку. Вони можуть самі мене покликати, коли захочуть. Хіба ні?

— Я не знаю, як працюють ці мітки, — Ірфла знизала плечима. — Можливо, вони хотіли, щоб ти прийшла з доброї волі. Хто знає, що в них на думці?

— Тоді я піду до них і дізнаюсь.

Феліція вже збиралася піти, але її зупинила принцеса Феллінія.

— Стривай, Феліціє. Є розмова. Зайди в дім.

Феліція неохоче пішла за принцесою. Їй хотілося якнайшвидше розібратися з Повелителями, переконатися, що вони її випустять звідси, а потім уже розмовляти. Але відмовити Феллінії вона не могла.

— Послухай, Феліціє, — почала принцеса, коли вони присіли на диван у вітальні. — Я довго розмірковувала над тим, чому до тебе прив'язалася також сила поглинання і дійшла такого висновку. Можливо, причина в тому, що я викинула сили, будучи вагітною, тому прив'язалася і сила дитини, а оскільки ти була родичкою Еділана, то саме до тебе притягло сили, включаючи силу поглинання, яка є у нашої Елів. Я пам'ятаю, що має бути ритуал, який відв'язує сили, але для цього мені потрібно бути живою чи тобі мертвою. Ми маємо бути в одному стані. Я хочу, щоб ти попросила Повелителів мене оживити. На час. Тільки щоби провести ритуал. Поговориш із ними, Феліціє?