Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 74
Перейти на сторінку:

Її погляд став лагідним та привітним ніби вона побачила когось знайомого чи рідного.

—Дякую, — щиро сказала я забираючи посібник.

—Скажіть, а як вас звати? — питання вирвалося само собою, перш ніж я подумала про доречність цього.

—Зви мене тітка Лада, — ласкаво відповіла вона.

—А тепер бувай, мене тут чекає цікава історія, —показала вона мені книгу, піднявши її зі столу і сідаючи на стілець, щоб продовжити читання.

—Бувайте, гарного дня, — попрощалася я й вийшла з бібліотеки в якомусь зачаровано теплому стані. Було досить спокійно й затишно, навіть не дивлячись на останні емоційні гойдалки.

Я йшла з посмішкою, як зненацька мене захопили в обійми сильні руки.

—Привіт, чаклунко, — я пізнала Богдана, тому навіть не намагалася пручатися.

—Привіт, перевертень. Ми ніби вже здоровалися сьогодні, — повертаючись до нього відповіла я.

—То було дуже давно. Ходімо на обід? Бо я голодний, як вовк, — пожалівся він.

—Цікаво, а як тоді вовки кажуть? — запитала я, хлопець тільки розсміявся.

— Ходімо, чаклунко.

Він поцілував мене в кінчик носа й взявши за руку, щільно переплів пальці, повів у їдальню.

— Слухай, а навіщо тобі підручник? — запитав Богдан, коли я поклала книгу на столі коло себе.

— Треба дещо пригадати з азів магії, — чесно відповіла я й подивилася довкола.

Тільки лязкіт ложок  та тихі розмови спочатку обіду наповнювали світлу кімнату на пів пофарбованими у світло зелений колір стінами, а далі просто побілені. Високі вікна й мереживні завіси,  які колись були білосніжні, а зараз з віком віддавали сірістю,  але вони чисті й ошатні при тому.

А скрізь голови й голови, я не могла порахувати усіх.

— Слухай, а вас завжди так багато на зборах? —запитала в Богдана.

Він озирнувся, й тільки потім відповів:

— Це ще не всі дісталися. Скоро має прибути загін косачок з Київщини, та Стас зі своїми. Ще можливо хтось із гуцулів, але якщо погодяться  бо вони ще не дуже вірять у небезпеку, —після невеликої паузи додав він.

—Знов, привіт! — налетів Андрій до нашого кутка

—Я готовий цілого ведмедя з'їсти, — плюхнувшись на стілець постановив він й притягнув тарілки з борщем,  що вірно чекала його.

— Дякую, треба казати, що тобі тут їжу принесли, — вставила Ліза дивлячись на брата й потягнулася до своєї порції.

—Кого це ти зібрався їсти?— незнайомий мені кремезний парубок, стояв з тацею їжі й погрожував нашому вовку.

Ліза як тільки но побачила гостя голосно пискнула від радості й кинулася тому на шиї.

—Приїхав таки, — постановив Андрій дивлячись на поведінку сестри.

—Да відчепися ти вже від клишоногого ще встигнути набазікатися.

— Сідай скоріше. Устино це Михась, Михась це Устина от і познайомилися, — заключила Ліза сідаючи. Я ледь змогла промовити що мені "Приємно познайомитися " Як на перевертня посипалися купа питань.

— Як в лісах? Не засумував? Як батьки ?

Й далі-далі.

Під ці балачки я й зі своїм обідом впоралася, тільки стояло питання чи зможу я осилити булочку з корицею, або лусну. Мій повний живіт протестував проти десерту й випічка відправилася бонусом на тарілку сокола.

Щоб не переривати друзів я обережно стисла руку Богдана привертаючи увагу.

—Я піду почитаю, добре? — прошепотіла я вказуючи на книгу.

— Ти впевнена, може тебе провести? —запитав він одразу відволікаючими на мене.

—Сиди вже, он тебе ще булочки чекають, — вказала йому на випічку, якої стола більше.

Він здивовано усміхнувся й стиснув міцніше мою руку проводячи великим пальцем зсередини долоні легенько лоскотячи шкіру.

—Я потім одразу до тебе, — поставив мене перед фактом Богдан відпускаючи мою руку.

—Добре, — я підхопила підручник і махнувши рукою на прощання вийшла з їдальні.

Не встигла дійти до потрібного поверху, як мене перехопила збуджена Стефа й зі словами ти мені потрібна потягнула за собою.

Здається у мого підручника сьогодні екскурсія територією, бо до кімнати дістатися виявилося важче ніж гадалося.

 

Пахощі шавлії, конвалій, бузку, сухого полину, лоскотали мій ніс. Це було дике поєднання, але таке весняне й запашне. Що Хотілося пчихати, але натомість я почухала кінчик носа.

Вже з пів години, як що не більше я сиділа в кабінеті вчительки чекаючи на щось. Нарешті я наважилася порушити тишу.

—Стефа, а що ти робиш? — не вірячи спитала я вчителька.

—О, привіт моє золоте, я забула про тебе, — Стефа була збудженна, її очі палали наче два смарагди, біляве волосся жило своїм життям, окремі пасма неначе ті змії підіймалися й  закручувалися, добре що не сичали.

А навколо неї самої виблискувала сила всіма кольорами райдуги.

1 ... 51 52 53 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"