Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

І відповідь прийшла сама собою.

- Мене спіймав... Бестіїл, - прошепотіла дівчинка, і нудотний змій жаху згорнувся клубком у неї в шлунку.

- Зробити з цієї особини такий самий екземпляр, як з його дорослих родичів? - Запитав коротун, продовжуючи маніпуляції з пультами.

Дзін склав свої численні руки за спиною і підплив до скляної баночки з тихоходкою. Єва бачила його спотворене відображення у склі.

- Ні, зробимо анатомічний розріз, - відповів Дзін, не відкриваючи рота. - І так, якщо мисливець підвезе ще таких, відмовте йому.

– Як забажаєте, кураторе.

Вгодована істота натиснула на чергову кнопку. Легка пара повалила з кінчика штиря в камері велетня. Тварина відразу застигла. Єва скрикнула.

- Повністю паралізований. Він ще живий, якщо хочете оглянути його. - Помічник Дзін постукав по якихось кнопках. Потужні жилоподібні щипці висунулися з підлоги камери і розтягли замороженого звіра в такій позі, ніби він тільки-но стрибнув за допомогою свого спеціально пристосованого для цього хвоста.

- Дуже вдячний. Однак я цілком переконаний, що повністю зрозумів пристрій поширених у цій місцевості примітивних організмів, – промуркотів Дзін.

— Чудово, — озвався коротун, під'єднуючи білий шланг до основи камери і щось вмикаючи. Банку наповнилася густою прозорою речовиною. Єва не бачила, що відбувається: Дзін закривав огляд. - Майже закінчили, - напевно повідомив коротун. Шланг із бульканням усмоктав залишки рідини з камери. – Чудово. Цей малюк чудово виглядатиме поряд зі своїми дорослими родичами.

— Так, мабуть, — погодився Дзін, потираючи кілька пар своїх коротеньких рук.

– Давайте я перенесу його на виставкову підставку, і ми перейдемо до решти.

Коротун у білому підігнав за допомогою наступного пульта круглу платформу. Ще кілька натискань – і скляні стіни навколо дитинчата тихоходки стали проникними. Підвішений у повітрі звір повис над підставкою.

- Ну ось, куратор Дзін. Все готове для музею Її Величності, – з гордістю оголосив коротун.

Єва в жаху витріщалася на дитинча: заморожений у напівстрибку, він ширяв у повітрі і повільно крутився над платформою; при цьому броня, шкіра і більшість м'язів кудись зникли, і тепер можна було в деталях розглянути внутрішні органи, кровоносні судини та нерви всередині його тіла. Омніпод показував їй подібні голограми, але видовище, що постало перед нею, складалося аж ніяк не з світлових частинок. Все по-справжньому. Дитинча щойно було живим, лічені секунди тому… а тепер…

Єва заплющила очі і, давлячись, зусиллям стримала блювоту.

- Вражаюча робота, таксидерміст[7]– сказав Дзін, обминаючи підвішену тихоходку. – Зауважте: добре видно і кардіальний, і пілоричний відділи шлунка… а тут ганглій, він тягнеться вздовж усієї передньої черевної стінки. Вражаюче. Нагадує лорипедів, яких ми вивчали на Цересі.

- Справді, - погодився присадкуватий таксидерміст. - Я дуже сподіваюся, що королеві сподобаються нові експонати.

«Королева, – подумала Єва. – Рові згадував королеву».

Дзін підштовхнув експонат до широких круглих дверей, що складалися з окремих панелей, що склалися перед ним, наче віяло, відкриваючи прохід.

- Її Величність захоплюється вашою винятковою роботою, сер. І я також.

- О, і я мало не забув, - сказав таксидерміст, насіння за Дзіном до виходу. – Бестіїл дуже хотів, щоб ви подивилися на один екземпляр із тих, що він привіз сьогодні.

Серце Єви завмерло.

– О? – Дзін повернувся до приміщення.

– Так, прошу сюди. - І таксидерміст підвів його до банку із Євою. Вона відповзла якнайдалі і, пригнувшись до підлоги, дивилася, як два таких несхожих обличчя вдивляються в її камеру. - Каже, це рідкість, яка дуже важко добується, і пов'язана з тими копалинами, які ви зібрали в Пустельних землях, - розповідав таксидерміст, тицяючи коротким товстим пальцем у дівчинку.

– Правда? - Дзін обійшов камеру. – До речі, дійсно, деякі прикраси дуже схожі на предмети, виявлені в одному віддаленому розкопі, а фізичні характеристики екземпляра унікальні та відрізняють його від інших зразків, які нам вдалося тут зібрати.

– Так і є, – згідно закивав таксидерміст. – Якщо ця знахідка насправді стосується цього іншого напряму вашої роботи, то Бестіїл цікавився, чи не захоче… королева… можливо… змінити умови його контракту.

- Не можу дати прямої відповіді, але передам запит Її Величності, - відповів Дзін, вивчаючи тремтячу від страху Єву. - Прошу вас не поспішати з препарацією цього екземпляра, поки не з'ясую, що забажає королева Охо. Її Величність, можливо, захоче залишити це створення під наглядом… Воно й справді дуже цікаве. – І Дзін попрямував до виходу.

Низькорослий таксидерміст пішов за ним.

– Дуже добре. Повернуся сюди згодом. Потрібно захопити ще кілька підставок.

Він натиснув на кнопку – і знову залунав пронизливий вереск. Стіни камер знову вкрилися конденсатом.

Розділ  27. Спілкування.

– Гіпервентиляція, – оголосила туніка Єви. – Прошу…

- Треба забиратися звідси! - сказала Єва вголос між короткими судомними вдихами і вимкнула Анатоскан. Почувши знайомий бадьорий позивний, злегка приглушений кишенею туніки, вона неслухняними тремтячими руками витягла омніпод.