Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

- Не можу перестати думати про бідолаху-тихо-ходку, - сказала бранка сама собі.

«Якщо нічого не зробити, я теж опинюся на вітрині в музеї і без шкіри».

Дівчинка піднесла омніпод до губ і прошепотіла:

- Це Єва Дев'ять.

– Вітаю, Єва Дев'ять, – так само пошепки озвався прилад. - Для тебе є кілька повідомлень, все від багатозадачного асистуючого тьютора-робота нуль-шість. Згідно з моїми інструкціями, я можу передати тобі повідомлення, якщо поруч нікого немає. Продовжити?

- Так, давай, - дозволила Єва.

– Перше повідомлення надіслано приблизно вісім годин двадцять три хвилини тому, – звітував омніпод.

Коли над центральним оком пристрою виникло обличчя Матр, Єви ніби стало трохи тепліше в її крижаній камері.

- Єва, якщо ти отримала це повідомлення, негайно зв'яжися зі мною і дай знати, чи все з тобою гаразд, - сказала Матр з деякими перешкодами. Єва не знала точно, через що перешкоди: може, омніпод відволожився в озері, а може, сигнал насилу пробивався в її банку.

– Будь ласка, таке, – попросила дівчинка. Вона швидко обвела очима приміщення, побоюючись повернення таксидерміста, але все було тихо.

- Єва, - почала голографічна Матр, - я намагаюся розібрати місцеву мову, але без твого голосового перекодувальника це становить деякі труднощі. Фішіан показав нам карту озера, і, судячи з траєкторії Бестіїла, він ймовірно відвіз тебе до Соласа. Я пам'ятаю, містер Кітт згадував у розмові з місіс Хейвпорт, що Бестіїл стверджував, ніби працює на королеву, тому, мабуть, він тримає тебе десь у королівських володіннях. Постарайся зберігати спокій та пильність, не забувай про навички виживання. Ми незабаром прибудемо туди. Зв'яжися зі мною якнайшвидше, щоб я могла зафіксувати твій сигнал.

- Наступне повідомлення, - прошепотіла Єва, стискаючи омніпод в обох руках.

– Привіт, Єва. Будь ласка, зв'яжися зі мною, – сказала Матр.

— Всі повідомлення передані, — закінчив омніпод.

- Будь ласка, зв'яжися з Матр, - попросила Єва.

– Спроба зв'язку з багатозадачним асистуючим тьютором-роботом нуль-шість. – Маленькі лампочки затанцювали навколо центрального ока омніпода.

Єва гризла ніготь і неспокійно оглядала приміщення.

– Ну, давай же… Давай.

– Єва! - Матрова голова з'явилася над приладом. - Єва, це ти?

– Так! Так! Це я! - Єва витерла очі рукавом. – Я гаразд. Бестіїла тут немає. Він засунув мене до якоїсь камери. І я замкнена тут, у страшному місці, де вони препарують тварин і готують їх для музею королеви. Це жах що таке.

На коротку мить повисла тиша, потім з'явилося дуже яскраве зображення голови Ровендера – ніби омніпод тепер показував те, на що дивиться Матр.

- Привіт, Єва Дев'ять. Я радий, що ти жива, – сказав він.

- О, Рові! - Вигукнула Єва. - Ви повинні витягти мене звідси!

- Єва, слухай уважно, - почав Ровендер твердим голосом.

Єва проковтнула грудку в горлі.

– Я… не думаю, що за годину від мене хоч щось залишиться. - Пам'ять дбайливо підкинула їй образ втратити шкіру тихоходки. - Ви повинні мені допомогти. Що мені робити?

- Оглянь камеру, - відповів Ровендер. - Чи є якийсь спосіб втекти?

- Не знаю. немає права мене тут тримати.

- Я не розумію, чому вони взагалі замкнули тебе, Єва. - У голосі Ровендера чулася спантеличеність. – Але якщо прохання про звільнення не спрацює, тобі доведеться куштувати щось інше. Подивися довкола. Подумай, як звідти вибратися. Чи є хоч якісь зачіпки?

Єва привалилася до скляної стінки і протерла собі віконце, змахнувши важкий маслянистий конденсат. Вона уважно оглянула біле приміщення.

– Не знаю. Здається, ні. Будь ласка, поспішайте!

Відповіді не було. Єва перевела погляд на омніпод.

- Гей, хлопці, ви там?

– Шиїса! Дивіться! Він геть там! - Єва бачила, як Ровендер показує на щось за спиною Матр.

Робот озирнулася, і Єва побачила її очима гайдер, що пікірує з неба.

- Бестіїл! НІ! - Закричала Єва, з жахом витріщаючись на голограму. Зображення, що передається через камеру Матр, трохи захиталося - мисливець вистрибнув із глайдера на спину Отто і скинув Ровендера в озеро. Направивши рушницю на Матр, він прогарчав:

- Везетз Бестіїлу.

Голограма зникла.

- Зв'язок перервано, - оголосив омніпод.

Єва закричала:

– Ні! Зв'яжіться знову! Швидше!

– Повторна спроба зв'язку з багатозадачним асистуючим тьютором-роботом нуль-шість… – Вогники на приладі замиготіли.

Єва проковтнула. Холодний і слизовий страх розтікався по венах, проникаючи в кожну артерію, в кожен капіляр її тіла.

- Вибач, Єва Дев'ять. Відповіді немає. Бажаєш залишити повідомлення?

Єва заплющила очі і згорнулася в клубочок.

«Я потрібна Матр. Адже вона лише робот. Робот, який призначений для життя в Притулку, а я витягла його назовні. І ось вона… вона…»