Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

І тут знову пролунав пронизливий свист, і конденсат у всіх камерах випарувався. Таксидерміст повернувся до лабораторії, штовхаючи перед собою стопку виставкових підставок.

- Ладненько. Хто у нас наступний? - Сказав він і натиснув на кнопку одного з пультів. До центру приміщення випливла камера-банка з далекого кінця. Усередині стояв і озирався старий знайомий, клацаючи ритмічні звуки.

Спійманий піщаний снайпер займав майже весь об'єм скляної циліндричної камери. Єва притулилася обличчям до скла і роздивлялася жахливе ракоподібне, що постало перед нею в яскраво-білому світлі. З-під строкатого панцира стирчала пара грандіозних шипастих клешнів.

«Нагадує голограми богомолів, – подумала Єва. – Тільки це гігантський богомол».

Здається, бранець був лише на стадії німфи і набагато дрібніший, ніж той, якого вони бачили минулої ночі з Ровендером; проте чудовисько все одно було набагато більше за дівчинку. Єва запустила Ідентісбор.

- Ти готовий попозувати для королеви, красеньку? - муркотів таксидерміст, натискаючи на кнопки. З підлоги в камері снайпера піднявся штир.

І тут із Зіїної банки пролунало клацання. Піщаний снайпер клацнув у відповідь у прискореному темпі.

– Що таке? - Таксидерміст обернувся і подивився на Єву. Вона стояла всередині, притискаючи омніпод до скляної стінки камери. Записаний клич зустрінутого ними дорослого снайпера програвався на повній гучності.

Гучний тріск струсонув камеру: полонене чудовисько розбило скло клешнями. Коротун-таксидерміст відступив назад і запнувся об шланг, який накачував у камеру шкіро-випарний розчин. Він з розмаху бухнувся на спину, і його незлічені пульти розлетілися на всі боки по кахельній підлозі.

Звільнений піщаний снайпер клацав і тріщав, наступаючи на скорчився на підлозі коротун. зачинив за собою двері.

– Давай! - репетувала Єва, відступаючи до дальньої стінки банки. Піщаний снайпер обходив її камеру, обмацуючи скло численними вусиками. Вона знову запустила записаний клич. - Давай, дістань мене, га?

Звір відійшов трохи і відвів назад свої могутні лапи, а потім за якусь секунду скло камери розлетілося вщент, а «кришка» впала. Єву ударом відкинуло назад і геть із камери; вона так боляче шмякнулась об підлогу, що навіть подих перехопило. Снайпер миттєво опинився поряд з нею, незрозуміло клацаючи і клацаючи омніподу. Єва стиснулася і затулила руками обличчя. Тієї ж миті снайпер кинувся на омніпод і вибив його з руки дівчинки. Прилад, що все ще відтворює цокання, полетів по слизькій підлозі в інший кінець лабораторії. Піщаний снайпер кинувся туди.

Єва пронизливо закричала: два пальці на правій руці загнулися назад, і з глибокого порізу на долоні хлюпала кров. Вона намагалася впоратися з пульсуючим болем і зосередитись: треба дотягнутися лівою рукою до нашивки на рукаві туніки.

– Зафіксовано кровотечу правої руки, Єва Дев'ять, – повідомив Анатоскан. – Якого роду поранення?

– Я… – Єва, скрючившись, валялася на підлозі, а долоня горіла від болю. – Рука дуже, дуже поранена. Здається, зламані пальці.

– Анатоскан: активовано режим надзвичайної ситуації. Будь ласка, погодься з омніподом використання ІМП.

Єва крізь сльози подивилася в далекий кінець приміщення, де піщаний снайпер ганяв туди й сюди її омніпод.

- Це неможливо, - простогнала дівчинка.

- Негайно натягни манжет правого рукава туніки на відкриту рану, - сказала туніка.

Морщачись від болю, Єва смикнула рукав униз на долоню. Кров з порізу відразу вимочила тканину і пофарбувала її в червоний колір.

– Накладаю кровоспинний клей на місце травми, далі наношу мазь скороцілить, – рапортувала туніка.

Кліматканина манжети випустила якусь в'язку рідину, і кров із рани перестала текти. Тоді закривавлений манжет розпустився, відокремлюючись від рукава і міцно охоплюючи долоню дівчинки, мов бинт.

– Виконую знеболювання, – оголосила туніка.

Єва відчула укол у руку, просто під нашивкою, і все її тіло огорнула тепла хвиля спокою, а права рука втратила чутливість до самого плеча. Дівчинка видихнула та змогла зібратися.

– Приступаю до протизапальних заходів на фалангах. Будь ласка, натягни рукав на місце травми і не рухайся, – скомандувала туніка.

Єва зробила як велено і відчула на пальцях крижане пощипування кліматканини, що сильно охолодилося.

- Подальша медична допомога може бути надана тільки разом з омніподом. - Дякую, - закінчила туніка.

Як і раніше дещо одурманена знеболюючим, Єва насилу піднялася на ноги. Здоровою рукою вона згрібла пульти таксидерміста, що розлетілися.

- Не залишу нікого з вас вмирати, - сказала вона, швидко натискаючи на всі кнопки поспіль. Камери заметалися по лабораторії, врізаючись одна в одну, з підлоги піднімалися штирі, шланг почав випльовувати розчин у порожню камеру піщаного снайпера, а світло зі стелі включалося і гас. Нарешті якась із кнопок спрацювала: скляні стінки камер покрилися брижами, наче перетворилися на водяні перегородки, і стали проникними – після чого всі в'язні змогли виповзти, вилетіти і вистрибнути зі своїх в'язниць. Піщаний снайпер тепер перейшов на звільнених тварин і почав ганятися за ними по всій лабораторії. У безладі Єва пробралася по стінці до залишеного омніпода і, схопивши його, вислизнула в широкі двері, що автоматично зачинилися за нею.