Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"

Руслана кинуло у жар. Він сам не раз і не два думав про це. Що трапилося б, якби всі люди мали можливість читати думки!

– Як… як ти це зробив?

Лежачий закашлявся, проте цього разу крові було менше. Руслан здивовано зрозумів, що той сміється.

– Ні, не буде цього, кате. Я помру і таємниця помре зі мною. І нехай цей світ йде в пекло, де йому саме місце!

Руслан кинувся до лежачого, стиснув голову руками. Сподіваючись ухопити, прочитати слід думки, метод, формулу, нехай він не розбереться, але є фахівці, він покаже… компрачикос помер. Розповідь і сміх забрали у нього останні сили. Лише уривок, остання думка: «Рокфеллер», – так звали замовника дитини. І планета Займа, звідки вони її забрали.

З Займи слід привів мене на Відень, з Відня на Орту – так майже три роки я полював на них, у перервах між основною роботою, – закінчив Руслан свою розповідь. – А в тебе що з Рокфеллерами?

Андрій зітхнув.

– Розумію суть твого питання та розчарую. Справа не в телепатах. Я розшукую лікаря, однак, не генетика, не гінеколога, не якоїсь іншої професії, причетної до створення дітей. Він – пластичний хірург. Його також запросили Рокфеллери.

Коротко, не вдаючись до подробиць, Андрій переказав свою історію.

– Так, дивно, – резюмував Руслан. – Навіщо їм пластичний хірург?

– А дитина-телепат? Слухай, – капітану давно спало на думку, та він нарешті зважився висловити це вголос, – ти ж телепат. Можеш забратися в голову до цієї директорки і вивудити в неї, е-е-е, інформацію?

Руслан сумно посміхнувся.

– І поліцейський пропонує мені таке? Ні не можу. По-перше – читання думок, без згоди на те – незаконно. А по-друге, ну дізнаюся я, як виглядала пара, яка усиновила дитину, що з того? Що нам, тобі, мені дасть їхня зовнішність, та хоч ім’я? Чи допоможе знайти лікаря? Розгадати загадку створення телепатів?

– Ну ... – кат мав рацію. Потопаючий хапається за соломинку, ось і Андрій, піддавшись настрою, схопився за неї. А слід було повернутися до відділка, підняти записи камер стеження, з'ясувати, куди цього разу вирушили Рокфеллери і, можливо, та майже напевно – на нього чекає нова планета.

– Ти зараз куди? – запитав він ката.

– Поки не знаю. Залишуся на Шивані, поброджу, подумаю.

– Щасливо.

– Тобі теж.