Читати книгу - "Звук Думки: Медитації на уявних звуках, Mr AnNiBa"

• Чи маю я можливість у своєму оточенні створити здоровіші умови для підтримки фізичного та емоційного благополуччя? Як навколишні люди можуть допомогти зберігати баланс між тілом та розумом?

     Це питання зосереджене на практичному використанні змін у оточенні для досягнення гармонії у фізичному та психічному стані, враховуючи взаємозв’язок між середовищем і здоров’ям.

ПІДГОТОВКА ДО ДІАЛОГУ ІЗ НАЙБЛИЖЧИМ ОТОЧЕННЯМ

     Природньо, що в підготовці до діалогу з птахами ключову роль відіграє спостереження за ними в реальному житті. Але спочатку Вам необхідно окреслити види птахів, з якими Вам доведеться спілкуватися. Визначить, який вид птахів символізуватиме ту чи іншу групу Вашого найближчого оточення. Наприклад, родина – це лелеки, колеги по роботі – синиці, сусіди – ґави, друзі – горобці і так далі.

     Присвятіть достатньо часу спостереженням за обраними видами птахів. Зверніть увагу на їх характерні рухи, манеру спілкуватися один з одним, особливості поведінки в повітрі та інші деталі. Спробуйте чітко запам’ятати притаманні їм звуки, за допомогою яких вони спілкуються.

     Природньо, що безпосередня підготовка до медитації має включати не лише спостереження за птахами, але й створення певної атмосфери, яка сприятиме полегшенню візуалізації. Додатково, ви можете вивчити конкретні рухи й поведінку птахів у різних ситуаціях. Наприклад, якщо ваша родина асоціюється з лелеками, зверніть увагу на їхній спокійний і виважений спосіб рухатися по небу. Подібно до цього, спостерігаючи за синицями, ви можете відчути легкість і швидкість у їхньому польоті, що дозволить візуалізувати людей у вашому оточенні, які завжди в русі, готові до змін, але при цьому залишаються з вами в моменти важливих рішень.

     Продовжуйте спостереження навіть після визначення символічних образів для кожної групи вашого оточення. Поглиблення спостережень допоможе вам створити більш детальну картину поведінки й звуків, що сприятиме подальшому зосередженню і легшому зануренню в медитативний процес. Це важливий момент для розвитку вашої здатності бачити не тільки зовнішній вигляд птахів, але й розуміти їхні емоційні стани через деталі в їхній поведінці. Відтак, чим більше ви будете уважно спостерігати за їхніми звичками, тим більш глибоким і реалістичним буде ваш медитативний досвід.

     Безпосередньо перед початком медитації, як зазвичай, проведіть 10-15 хвилин, концентруючись на картинках та ілюстраціях із зображеннями тих видів птахів, з якими Вам невдовзі доведеться спілкуватися.

НИЗЬКІ ПРОЯВИ ВИСОКОГО ПОЛЬОТУ

     Стою на великій галявині парку, на березі озера. Це місце вкрите м’якою зеленою травою, яка здається м’якою під ногами, але в той же час міцною й надійною. Небо над головою чисте, немає ані хмаринки, тільки світле блакитне покривало, що тягнеться до самого горизонту. Озеро, що розкинулося неподалік, виглядає майже дзеркальним, відбиваючи в собі всі кольори природи, що оточує мене. Здається, час тут зупинився, і все довкола знаходиться у своєму природному балансі.

     Спокій, який огортає це місце, виглядає дивовижним і безтурботним. Все навколо зливається в єдину картину гармонії. Вітерець, що прокрадається через дерева, грайливо пестить моє обличчя, шепочучи тихі слова, що допомагають мені зосередитися. Це відчуття єдності з природою, спокою і впевненості в кожному русі навколишнього світу.

     Спокій навколо відкликається спокоєм в думках.

     Я сідаю на землю, дозволяючи траві обвити мої ноги, і слухаю, як природа навколо мене оживає. Спочатку звуки дуже м’які, ледве чутні. Тиша, що панує, здається майже абсолютною. Я занурююся в цей момент, відчуваючи, як моє тіло розслабляється, як мої думки поступово відступають, і я починаю бути повністю присутнім тут і зараз. Тільки я і цей величезний простір навколо мене.

     Згодом я помічаю перших птахів. Спочатку їх не видно, лише ледь чутно, як вони починають підлітати до галявини. Мені здається, вони теж відчувають цю гармонію і приносять з собою ще більше спокою. І от, нарешті, я бачу їх — синиць, що спритно маневрують серед дерев, кілька горобців, що весело запрошують один одного, та ще й декілька ластівок, що стрімко поринають у повітрі. Вони щебечуть, їхні голоси звучать як частина цієї чудової композиції, що розливається навколо.

     Спостерігаючи за ними, я відчуваю, як звуки природи поступово занурюють мене в стан медитації. Птахи щебечуть, перегукуючись між собою, спочатку тихо, потім голосніше. Мої думки починають змінювати свій ритм, слідкуючи за їхніми рухами. Вони ніби співають мені свою пісню, і я відчуваю, як ці звуки входять у мене.

     Вони завжди поруч. Від них, майже, неможливо ніде і ніколи сховатися.

     Я вирішую поділитися з ними своїм дарунком — кидаю на землю великий шматок хліба, щоб вони могли посмакувати. Спочатку, здається, птахи не помічають його, але ось одна синиця помічає шматок і підлітає ближче, починаючи клювати. І от, все змінюється. Вони починають збиратися навколо їжі, один за одним підлітаючи, і скоро хліб стає об’єктом загальної уваги.