Читати книгу - "Загублена Валькірія, Кеті Рід"

Полегшено видихнувши, я кивнула.

— Тоді навідаємося в Мідгард завтра.

Цікаво, коли я почала називати свій рідний світ просто Мідгардом? Це означає, що тепер мій дім тут?..

Діставшись до дому Асгейра, що у жовтогарячих променях і загорнутий у зелену ковдру узлісся виглядав казково-затишним, я вже ладна була плакати від втоми. Ас всадив мене на лаву на ґанку, попросив почекати, а сам пішов всередину. Невдовзі він повернувся, підняв мене на руки і поніс до будинку.

Спостерігаючи за заходом сонця, я мало не заснула, тому тепер сонно притулилася до широкого плеча і обвила руками дужу шию Асгейра. Він тим часом пройшов передпокій і заніс мене до дальньої кімнати зліва, за кухнею-вітальнею. До купальні.

Опинившись в приміщенні, огорнутому теплою парою, я здивовано закліпала. Під невеликим вікном, закритим фіранками, розташовувався прямокутний постамент з темного відшліфованого каменю. Вбудована в нього дерев’яна ванна вже була наповнена гарячою водою по вінця. Над поверхнею звивалася пара, розносячи тонкий аромат лаванди по всій кімнаті. Біля бічної стіни стояли бочка з водою, великий ківш і вузька шафа з дверцятами.

Ас обережно поставив мене на ноги і поклав руки мені на плечі. Пальці охоронця ковзнули за комір брудної сорочки, але зупинилися.

— Дозволиш допомогти чи впораєшся сама?

Я задихнулася, коли зрозуміла, що він пропонував. Зустрівшись поглядом з Асгейром, мовчала. З одного боку, я була надто втомлена, щоб навіть просто зняти з себе одяг. Я навіть думати не хотіла, як зараз виглядала і як пахла, та він, здається, не зважав на це. Але з іншого боку...

Чи готова я піти ще на крок далі у наших стосунках? І які були між нами стосунки? Асгейр сказав, що буде зі мною, піклувався про мене і захищав від будь-якої небезпеки. Я бачила, що дійсно подобаюсь йому.

Та чи не були ці почуття пов’язані зі зв’язком, про який він розповідав раніше? Що, як я закохаюся, а він після Посвяти просто продовжить жити своїм життям? І чи маю я взагалі право на Аса, знаючи, що зруйнувала його стосунки з Луїзою, хоч і ненавмисне?..

Помітивши невпевненість на моєму обличчі, Асгейр погладив мене по плечах і опустив руки.

— Піду, приготую нам вечерю. Поклич, якщо щось знадобиться.

Коли я кивнула, він вийшов з купальні й зачинив за собою двері. Я ж, скинувши з себе брудний одяг і відчуваючи, як м’язи протестують від найменшого руху, залізла у гарячу воду і втомлено прикрила очі.

Можливо, зараз був не час думати про стосунки. З усім, що відбувалось навколо, з полюванням на валькірій, з завтрашнім візитом до батька... Почуття були не на часі, але вперто відмовлялися зникати.