Читати книгу - "Beautiful moon, ДіанаЛ"

Ми пройшли довгий шлях.

Через тишу, що ховала правду.

Через погляди, які мовчали замість слів.

Через родинні історії, які не завжди були казкою.

Але попри все — ми вибрали не минуле, а одне одного.

Не чужі помилки, а своє "тут і тепер".

Ми були дітьми, коли зустрілись.

І ми виросли разом.

З кожним кроком. З кожною сваркою. З кожним "вибач", "я поруч", "я з тобою".

Сьогодні — ми батьки.

Ми — ті, хто тепер тримає історію в руках.

Ті, хто навчився прощати. І не повторювати чужі історії, а писати свою.

Наші діти ніколи не знатимуть всього, що було.

І це — правильно. Бо вони житимуть без тіні болю.

Вони знатимуть любов — не через слова, а через приклад.

І коли одного дня хтось запитає:

— Як виглядає щастя?

Ми скажемо:

Ось. У цьому погляді.

У цій тиші, що більше не страшна.

У руках, що тримаються міцно — і не відпускають.

Любов — це не коли легко. А коли разом. І попри все.

Це не про досконалість. Це про вибір — щодня, заново, знову.

Кінець історії. Але не кінець шляху.

Бо усправжніх — найцікавіше лише починається.