Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Сергій видужував швидко, хоч лікарі й радили спокій. Усе, що він хотів — ще раз побачити ту дівчину, яка врятувала йому життя. Тож за кілька днів, уже з посмішкою та впевненістю, він запросив Лоліту на вечерю до одного з найпрестижніших ресторанів міста — його власного.

Лоліта спочатку відмовлялася, соромилась — їй здавалося, що вона не належить до цього світу з білими скатертинами, кришталевими бокалами й срібними виделками. Але Сергій наполіг — і вона погодилася.

У залі панувала тиша, лише ледь чутна музика лилась з рояля. Сергій був галантний, спокійний, добрий. Їхня розмова була легкою, невимушеною. Лоліта сміялася, і на мить забула, що її життя — суцільна драма. Вона почувалася людиною.

Після десерту Сергій зробив ковток вина, глянув на неї серйозно і сказав:

— Лоліто, я маю для тебе пропозицію. Досить незвичну.

Вона насторожилася.

— Вийди за мене заміж. Але не по-справжньому. Це буде фіктивний шлюб… Мені потрібна «дружина», щоби прикрити своє справжнє життя. Розумієш, я…

Він на мить замовк.

— Я гей, Лоліта. І в тому світі, в якому я живу — світ бізнесу, престижу, масок — мене не зрозуміють. Вони знищать усе, що я будував. Я не можу дозволити цього. Але з тобою — у мене буде надійний тил. Справжній.

Лоліта сиділа мовчки. Її очі були широко розплющені. Вона не очікувала такого. Не сьогодні. Не від нього.

— Я нічого не вимагаю, — продовжив Сергій м’яко. — Ні тіла, ні серця. Просто присутності. Натомість я дам тобі все — життя без злиднів, без страху. Я знаю, що ти вагітна. Я всиновлю  твою дитину. Дам їй ім’я, дім, усе найкраще.

Вона не відповідала. Не знала, що сказати. В голові крутилися обличчя — батьків, Марії… і Адама. Боже, чому вона досі думала про нього?

— Я не прошу відповіді зараз, — м’яко сказав Сергій. — Подумай. У тебе є час. Просто знай — я не хочу тебе купити. Я прошу тебе стати частиною взаємної домовленості, де обидва виграють.

---

Коли Лоліта повернулася додому, її очі горіли незрозумілим світлом.

— Ти була з ним? — Марія поклала книгу, яку читала.

— Так. І він зробив мені… пропозицію.

— Що?! — здивовано глянула сестра.

— Ні, не таку. Фіктивну. Він… йому подобаються чоловіки. Але йому потрібна дружина для прикриття. І він запропонував мені цю роль. В обмін — на все. Захист, дім, гроші. Навіть… хоче всиновити мою дитину.

Марія була в шоці. Довго мовчала, перш ніж відповісти:

— Це дуже… незвично. Але ти повинна вирішити сама. Це твоє життя. І твоя дитина.

Лоліта сіла біля вікна, притиснувши долоню до животика.

— А я все ще думаю про Адама… Чому? Після всього?

Її голос затих у темряві.

— Бо серце пам’ятає навіть те, чого голова вже не хоче, — тихо відповіла Марія.