Читати книгу - "Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття"

261

Kamiński S. Wizna na tłe pogranicza polsko-rusko-jacwieskiego // Rocznik Białostocki. – T. 1. – Warszawa, 1961.– S. 9-61;

Зоценко В.М. Експорт зброї з Києва в Південно-Східну Прибалтику // Археологія. – К., 1983. – Вип. 44. – C. 47–61.

262

Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table IX. – № 6. – р. 39.

263

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 672.

264

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 678.

265

Wiliński K. Wałki polsko-ruskie w X–XIII w. – Lódz, 1984. – S. 155.

266

Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 153.

Про розвиток Полоцької землі в XII – на початку XIII ст. див.: Семянчук Г.М. Полацкая земля ў XII – першай палавіне XIII ст. (Змены ў адмыныстрацыйна-палітычнай і тэрытарыяльнай структурах) // Весці Академіі Навук. Беларусі. Серыя Грамадскіх Навук. – 1992. – № 3–4. – С. 41–48.

267

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 680, 681.

268

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 682.

269

Расовский Д. О роли черных клобуков в истории Древней Руси // Seminarium Kondakovianum. – T. 3. – Pragae, 1927. – C. 91-109;

Nadgrodzka-Majchrzyk T. Czarni kłobucy. – Warszawa, 1985;

Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли (IX – первая треть XII вв.). – К., 1988. – С. 61–63.

270

ПСРЛ. – Т. 2. – С. 683.

271

Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII – XIII вв. – К., 1980. – С. 182;

Котляр М.Ф. Як і чому настала удільна роздробленість на Русі. – С. 92.

272

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 683.

273

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 684.

274

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 685–686.

275

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 686.

276

Крип’якевич І.П. Галицко-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 89.

277

ПСРЛ. – Т. I. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Л., 1926–1928. – Стб. 412–413; пор.

Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1963. – С. 85.

278

Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.

279

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 686–687.

280

Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.

281

Kürbis B. Komentarz. – S. 215.

282

Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.

283

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 687.

284

Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 86–87.

285

Rocznik Traski // MPH. – T. 2. – P. 835;

Rocznik krakowski// Ibid. – P. 835;

Rocznik górnośłąski // Ibid. – T. 3. – 1878.– P. 715.

Див. також: Rocznik kapitulny krakowski // Ibid. – P. 800; et al.

В історичній літературі під впливом тих чи інших джерел робиться висновок щодо результату битви під Мозгавой на користь або Мешка старого, або Лешка з Романом. Проте необхідно зазначити, що чимало істориків дуже обережно ставляться до питання про суто ратні результати цієї битви. Зокрема, р.Рьопель, докладно описавши хід бою, нічого не пише про його результат, а знавець історії польсько-руських відносин Б.Влодарський вважає, що битва завершилася безрезультатно. Див.

Roeрell G. Geschichte Polens. – Hamburg, 1840. – Bd. 1. – S. 177–178;

Włodarski B. Wolyń pod rządami Rurikowiczów i Boleslawa Jerzego Trojdenowicza // Rocznik Wolyński.. – T. 3. – Równe, 1934.– S. 129;

Його ж. Polska i Rus: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 19.

286

Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – Москва, 1968. – С. 164.

287

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 688.

288

Зубрицкий Д. История древнего Галицко-Русского княжества. – Львов, 1852. – Ч. 2. – С. 9.

289

Погодин М.П. Сочинения. – Т. 1. – Москва, 1871.– С. 437;

Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – С. 164.

290

ПСРЛ. – Т. 25. Московский летописный свод конца XV в. – Москва, Ленинград, 1949. – С. 97;

Толочко П.П. Дреневнерусский раннефеодальный город. – К., 1985. – С. 162–163.

291

Етимологічний словник літописних географічних назв Південной Русі. Під редакцією О.С.Стрижака. – К., 1985. – С. 162–163.

292

Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 51–71;

Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table IX. – P. 39.

293

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 726.

294

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 698.

295

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 701.

296

Рапов О.М. Княжеские владдения на Руси в X – первой половине XIII в. – С. 191.

297

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 720

298

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 702.

299

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 702.

300

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 776.

301

Zajączkowski S. Najdawniejsze osadnictwo Polski na Podlasiu // Rocznik dziejów spolecznych i gospodarczich. – T. V. – Lwów, 1937. – S. 40–41;

Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – Köln, Graz, 1955.– S. 101.

302

Codex Diplomaticus et Commemorationum Masoviae Generalis. – T. I. Ed. E.Kochanowski. – Varsaviae, 1919.– № 366. – P. 421.

Орден пруських рицарів Христових був створений в 1226–1228 рр. за ініціативою мазовецького князя Конрада та плоцького єпископа Гюнтера в значній мірі за рахунок загону рицарів-меченосців, що прибули сюди з Риги. За місцем проживання орден отримав назву Добжинського і в подальшому формувався з північногерманських рицарів. В 1235 р. за ініціативою легата папи римського Григорія IX Вільгельма Моденського відбулася унія доволі слабкого Добжинського ордену з Тевтонським орденом. Значна частина хрестоносців-добжинців на чолі з магістром Бруном це об’єднання не підтримала. Саме цей загін вирішив використати Конрад Мазовецький, який запропонував рицарям поселитися в руському місті Дорогичині. В основу статуту ордену добжинців, як, до речі і меченосців, було покладено статут ордену тамплієрів, або “бідних рицарів Христа і Соломонова храма”. Про конфлікт Данила з добжинцями див:

Ждан М. Романовичі і німецький хрестоносний Орден // Український історик. – 1973. – № 34 (39–40). – С. 54–68;

Szczawelewa N.I. Sprawa pruska w polityce Daniela Halickiego // Ekspansja niemieckich zakonów rycerskich w strefie Bałtyki od XIII do polowy XVI wieku. – Toruń, 1990. – S. 52–53;

Łowmiański H. Prusy-Litwa-Krzyzacy. – Warszawa, 1989. – S. 436; та ін.

303

Tyszkiewicz J. Cultural process connected with expansion of the Rus of Kiev