Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Темний світ. Рівновага 📚 - Українською

Читати книгу - "Темний світ. Рівновага"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Темний світ. Рівновага" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 95
Перейти на сторінку:
увагу... Ви знаєте, де мене шукати.

І вийшла не обертаючись.

Розділ чотирнадцятий
Пам’ять

  прокидаюся в лікарні.

Якісь люди стоять наді мною й запитують, як мене звати. А я не пам’ятаю.

Моя ліва долоня перетягнула бинтом. Болить. Я не пам’ятаю, де взялася ця рана.

Я не знаю, день зараз чи ніч, зима чи літо. Я не знаю, хто я. Я сама: всі люди для мене однаково чужі.

Я заплющую очі й хочу прокинутися, прокинутися, це ж страшний сон...

* * *

Підхоплюючись спросоння, я ледь не перекинула тумбочку біля ліжка. Загуркотіло так, що хтось аж постукав обурено в стіну. Зрозуміло, Настя теж прокинулася й протерла очі:

— Ти що, з дуба гепнула? У сенсі, з ліжка впала?

— Десь так, — пролепетала я.

Крізь запнуті штори в кімнату проникало світло вуличного ліхтаря. Я почала збирати речі, що попадали з тумбочки. Цей сон снився мені втретє за ніч — але вперше так яскраво й чітко.

Учора, йдучи з офісу Доставки, я не боялася. Мама житиме, а на інші думки в мене Просто не вистачало сили.

Цілий вечір я намагалася додзвонитися Семові. Його телефон не відповідав, і це на краще. Він не пам’ятав, як ми цілувалися в підземеллі і як він заступив мені дорогу до порталу й допоміг замість розпачу відчути волю до боротьби. Він не пам’ятав, як перелетів з причалу на борт теплохода і в останню мить відбив у Германа мою маму. Він не пам’ятав нічого, що я йому розповіла про портал, про Тіні й про службу Доставки. Цілком можливо, він про мене й думати забув...

Я лягла спати і навіть заснула, й уві сні прийшов страх. Навіть не так — прийшов Жах. У тісній кімнатці гуртожитку я відчула себе, як засуджений у камері перед стратою.

Захотілося втекти. Якщо я виїду далеко — хіба Інструктор мене знайде?

За вікном спрацювала сигналізація машини. Промчав ідіот на мотоциклі, оглушив ревінням цілий квартал. І знову тихо; за минулі роки я звикла називати тишею весь цей шурхіт і далеке рокотання моторів, деренчання бляшаних козирків над вікном, далекі удари дверей, шум води в трубах, вереск нічної сирени, що стихає десь удалині. От що таке тиша...

Я прокидаюся в лікарні. Якісь люди стоять наді мною й запитують, як мене звати. А я не пам’ятаю...

Мене пройняло холодним потом. Привиділася чоловіча фігура посеред кімнати — та це був усього-на-всього Настин плащ, накинутий на плічка й підвішений до дверцят шафи; якщо втекти, мене знайдуть. Гриша відкриє рамку куди завгодно. Мені не сховатися...

Нарешті задзвонив будильник — його огидно весела мелодія добила цю моторошну ніч.

За вікном світало. Настя підвела голову:

— Ти мене за цю ніч заколупала... Я не спала ні секунди... Далі так тривати не може...

Я прекрасно знала, що вона спала. Я чула її солодке сопіння.

— Дар’є, ти чуєш? Якщо в тебе неврастенія, то звернися до лікаря... А ще краще — зроби паузу у своїх романтичних пригодах, мене дістали твої численні чоловіки!

— Це ненадовго.

— Що?

У двері кімнати постукали. Це не був делікатний сусідський стукіт чи діловий адміністративний. Це був суворий стукіт, що означає щонайменше виклик у суд, а найімовірніше — іменне запрошення на аутодафе.

— Що таке? — Настя натягла ковдру до підборіддя. — Знов твої мужики? Не смішно!

Я відчинила двері, готуючись зустріти Інструктора. У напівтемряві коридора стояв чоловік у формі кур’єра з картонною коробкою в руках:

— Термінова посилка для Дар’ї Лебедєвої.

Я розписалась на папірці, який він мені підсунув. Двері зачинились. Я стояла посеред кімнати, не знаючи, де діти коробку.

— Від кого це? — Настя все-таки вилізла з-під ковдри, її цікавість пересилила лінощі. — Так... Ну аякже — від Михайла Васильєва. Вітаю.

Я тицьнула коробку їй у руки й мовчки почала вдягатися на пари.

— Що, не будеш розпечатувати? Навіть не глянеш, що тобі надіслав твій Міша?

— Він не мій.

— Ну не кажи... Тому він цілий день і бродив навколо нашого корпусу... Виглядав тебе, поки ти прогулювала... З ким гуляла, з Семом? Дівчата вас бачили...

Якщо чесно, я відчула щось схоже на розчарування. Ну, прийшов би вже, виконав вирок. Щоб я нарешті заспокоїлася й не мала про що думати.

А може, позбавлення пам’яті — подарунок, а не кара?

* * *

Кажуть, у засуджених до смерті відкривається особливий зір. Кольори стають яскравіші, а звуки голосніші. Колись непомітні деталі відкриваються й наповнюються сенсом. Людина усвідомлює, як

1 ... 51 52 53 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний світ. Рівновага», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Темний світ. Рівновага» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Темний світ. Рівновага"