Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зять:
– Я ж вас попереджав, що махати треба не віялом, а головою!
Телефонний дзвінок:
– Я хотів би просити руки вашої доні!
Мама дівчини:
– Звичайно! З радістю! А хто ви будете?
– Мій зять кожного ранку після п’янки – як огірочок!
– Свіжий і бадьорий?
– Ні! Зелений і весь у пухирцях!
Теща:
– Синку, коли я кінчиком язика торкаюся до фольги, в якій була запечена картопля, то у мене поколює за вухом. Що б то могло значити?
Зять:
– А те, мамо, що у вас забагато вільного часу…
Свекруха приїхала з села до невістки і сина. Переночувала. Коли вранці невістка пішла на роботу, вона каже:
– Синку, а що це твоя жінка така не бережлива?
– Як то, мамо?
– А вона у холодильнику світло не вимикає.
– Навіть не знаю, чи вдасться мені добитися кохання вашої дочки…
– Це залежить від вас. Поки що це вдавалося кожному.
– Мамо, ти б вийшла за нього заміж на моєму місці?
– На твоєму, донечко, – за будь-кого!
Жінка літнього віку підходить до каси в магазині, відкриває сумочку, щоб дістати гаманець – аж звідти випадає телевізійний пульт.
– Навіщо ви його з собою носите? – дивується хтось з черги.
– А це ми із зятем посварились!
Теща приїхала в гості з села. Зять приходить з роботи, вітається, а потім каже:
– Піду, прийму ванну.
Теща до своєї дочки:
– Що ж це він так? Чим я його образила, що він вже й ванну хоче прийняти… Може б я теж помилася…
Теща прийшла провідати зятя у в'язниці.
Зять:
– Тут не так і погано. Правда, їсти дають не дуже, порції маленькі… Але ніхто не примушує мити посуд!
Сім'я снідає. Теща:
– Скоро 8-ме березня…
Зять, захлинаючись кавою:
– Шо-о, знову?!
– Мамо, я йому сказала: «Ти ніколи не візьмеш мене насильно!»
– А він?
– А він дістав чекову книжку…
– Ви одружитесь із моєю дочкою?
– Ну, це як суд вирішить…
Зять:
– Ваша дочка виявляється таки дурна!
Теща:
– А навіщо ти задурив їй голову?
– Мій зять поїхав до брата…
– А я чула, що його посадили до в'язниці.
– Отож. Його брат там уже рік сидить.
– А мені чоловіка мама вибирала!
– Як це?!
– Бачиш, я б з ума зійшла тільки від однієї думки, що вибрала його сама!
Доня-студентка дзвонить мамі:
– Мамо! Я вагітна!
– Хто ж батько дитини?
– Ну, мамо, мені, звичайно, можна дорікати легковажністю, але не надмірною цікавістю!
У молодят народилася дитина. Теща з далекого райцентру телефонує. Трубку бере зять:
– Алло! Як там моя донечка, як малий?
– Нормально!
– Як назвали?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
