Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Інший вид, Алла Сєрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Інший вид, Алла Сєрова"

591
0
12.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інший вид" автора Алла Сєрова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 61
Перейти на сторінку:
халатах, розносили пігулки… Одна була якась не така — на голові блискуча корона, персні на пальцях, коштовні сережки у вухах, і коси довгі, майже до підлоги, золотаві такі… Гарна, тільки якась інша, не схожа на тих двох.

— Мілена, — Наталка вже збігала до кухні і принесла кухоль гарячого чаю. — На ось, випий. Мареку, принеси їй светра чи куртку, вона тремтить від холоду.

— Я принесу, — Ліка біжить до кімнати, і вже звідти чути її голос. — Тільки не розказуй без мене, мені теж цікаво!

Всі мимоволі посміхаються. Ліка, весела і легка, як метелик, робить їхнє товариство більш врівноваженим і спокійним, хоч сама вона не врівноважена і зовсім не спокійна, та бач.

— Отже, Мілена, дружина Золтана, — Наталка притримує гарячий кухоль, аби Аліна змогла пити. — Тримай і пий, і згадай, що саме ти бачила.

— Може, не треба? — Мар’ян роздратовано дивиться на Наталку. — Чи їй не досить переживань, щоб згадувати це?

— Мареку, вона міцніша, ніж тобі хочеться, — Наталчин погляд гострий і відсторонений. — І це для неї не перший досвід спілкування з тим, що з іншого боку. В кожного з нас є свій Дар, ми інші, інший вид людей. Саме тому ми тут, за це ми обрані, подобається нам це чи ні. Тому вона повинна згадати все, аби нам далі було легше. У цьому її призначення.

— Я іноді починаю ненавидіти тебе, — Рита сідає поруч Аліни і обіймає її. — Ти просто чудовисько, знаєш це?

— Я іноді сама себе починаю ненавидіти…

Наталка втомлено відвертається. Вона не може більше тримати рівновагу. Їй так шкода Аліну — вона чудово розуміє, що та відчуває. Бути не такою, як всі, відчувати себе… чудовиськом, потворою — о, це вона добре знає, це їй знайоме: злякані очі батьків, недовірливі обличчя лікарів, уколи, пігулки… Та в Наталки був дідусь Яків, який врятував Наталку від всього того і примирив її з її іншим боком, а ось Аліна зосталася зі своїм божевіллям сам-на-сам. Вона не знала, що то Дар. І досі не знає.

— Чого ви напосілися на малу? — Ліка бере з рук Аліни чашку і теж робить чималий ковток. — О, чай з коньяком, щось нове. Хтось іще буде?

Всівшись біля дзеркала, вони передають чашку з рук в руки, аж доки та не повертається до Аліни майже порожньою.

— Я бачила дівчат, які на моїх очах вбили кількох жінок так, що інші навіть не помітили, — Аліна вже не тремтить, її очі спокійні й відсторонені, як завжди. — Я бачила жінку з довгими косами, я думаю, саме вона змушувала рухатися тих двох.

— Як це?

— Не знаю… Але в мене було таке відчуття, наче вони рухаються синхронно, і якщо вбити ту, з короною, то інші дві перестануть рухатись, дихати…

— Помруть? — Орест намагається якось стулити все докупи. — Ти це хотіла сказати?

— Ні, не помруть, — Аліна наче прислухається до чогось. — Вони вже були мертві. Хіба я не сказала?

Западає мовчанка. Аліна піднімає погляд — всі дивляться на неї, а тиша падає їм на голови і давить, наче кам’яна.

— Ні, ти не сказала, — Марек старається, аби голос звучав рівно. — Чому ти так вирішила, сонечко? Що вони вже мертві?

— Не знаю… — Аліна знову прислухається до тиші. — Не знаю чому. Просто було таке відчуття, і все. Чомусь у всіх мерців однакові обличчя. То смерть їх робить такими. Коли душа йде, тіло стає просто частиною праху, а прах — субстанція однорідна, позбавлена індивідуальних ознак. Так і ці. Вони рухались, начебто й дихали, але були неживими. Я не знаю, як вам це пояснити. Може, мені все примарилося.

— Ходімо обідати. Чого ми тут розсілися? — Орест підводиться і подає руку Ліці. — Ходімо до кухні, попоїсти не зайве, а там подумаємо, як нам бути далі.

— Про що ти замислився? — Ліка взяла його обличчя в долоні. — Оресте, що з тобою?

— Це я винен, — Орест обводить очима товариство. — Це через мене ви всі тут. Якби я не був таким амбіційним, якби не хотів, щоб моя дисертація стала науковою подією, жоден із вас не опинився б тут. Мою роботу насправді вже завершено, і ця поїздка була потрібна лише для фактажу. І якби не моє марнославство, ви б зараз були далеко звідси, в безпеці. Вибачте мені, якщо можете, бо сам я собі не вибачу ніколи.

— Вибач, Оресте, та ти зараз верзеш дурниці, — Рита знову всілася на сходинку, тільки вище, аби всіх бачити. — Я не виголошуватиму промову, терпіти цього не можу, як і втішати істеричних ясновидців та різних там… наукових співробітників, але сил моїх немає спостерігати розхристану психіку декого, не буду показувати пальцем.

— Ти про що? — Орест чекав чого завгодно, та не цього. — Рито, що ти кажеш?

— Я кажу, що в тебе — вибач, звичайно, але це факт — вочевидь, в тебе манія величі. Наполеоном чи Бредом Піттом ти себе не відчуваєш, це для тебе дріб’язок. Ні, ти уявив себе самим Господом Богом, або, на крайняк, Мойсеєм — той теж таке? Він вважає, що ми тут, бо він так схотів. Оресте, якщо ти можеш робити такі речі, в мене є маленьке прохання: я дуже хочу діамантове кольє. Ну, до Вседержителя далеченько, а ти тут, поруч, то, може, зробиш ласку — алле-оп! — і воно тут?

— Хто?!

— Кольє, про яке я тобі торочу. — Рита насмішкувато диви ть ся на отетеріле товариство і вдавано гірко зітхає. — І ці туди ж…

— Що ти говориш, Рито?! — Мар’янові на мить здалося, що Рита нарешті збожеволіла.

1 ... 51 52 53 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інший вид, Алла Сєрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інший вид, Алла Сєрова"