Читати книгу - "(не) Ідеальний бос, Аксінія Найт"

* * * Від імені Ніколь * * *

Цілий тиждень Ніколь намагалася зрозуміти, яку відповідь їй дати Алексу з приводу його запрошення. Щоразу, коли вона вже хотіла погодитися, купа думок і сумнівів закрадалася в її голову.

Для неї це був перший крок до чогось більшого, ніж побачення. Але знову дурний страх змушував відмовчуватись. Дівчина була рада, що він сам не порушував цієї теми, намагаючись дізнатися відповідь, хоча щодня він забирав її до себе після закриття ресторану і відпускав лише вранці на роботу.

За день до святкового бенкету Ніколь дізналася від Жозефа, що для неї виписано вихідний цього дня. А це означало, що сьогодні ввечері вона має дати точну відповідь.

Цілий день дівчина провела на нервах. Їй згадувалась власна реакція на гостю господаря ресторану. Вона і припустити не могла, що її накриють такі сильні ревнощі. Але Алекс був досить переконливим, щоб розвіяти будь-які її сумніви. І занурившись у спогади того спалаху емоцій, рішення прийшло само собою.

Ніколь відносно спокійно допрацювала день і після, як завжди, попрямувала до машини до свого чоловіка.

– Як пройшов твій день? – з посмішкою запитав він, цілуючи її губи.

– Мені здається, ти це й без мене знаєш. Але все одно щоразу питаєш, – злегка посміхнулася вона у відповідь.

– Я знаю про справи у ресторані. А моє питання стосується особисто тебе, – Алекс взяв її за руку і, переплетивши їхні пальці, виїхав на дорогу до його будинку.

– Ти можеш відвезти мене до мене додому? – навіть якщо чоловік здивувався, то нічого не сказав у цей момент.

– Так, звичайно, – і він розгорнув машину в інший бік. Всю дорогу вони провели мовчки, задумавшись кожен про своє. Коли вони під'їхали до потрібного будинку, Алекс зупинився біля входу в під'їзд.

– Думаю, краще машину по-іншому припаркувати. А то сусіди будуть скаржитися, – Ніка торкнулася щоки чоловіка і знову посміхнулася.

– В якому сенсі? – здивувався він такій пропозиції.

– Ти ж не думав, що мені набридло твоє суспільство і я хочу побути одна? – але, судячи з його погляду, дівчина зрозуміла, що саме так він і подумав. – Йдемо. Мені потрібна твоя допомога.

Алекс помітно видихнув і поставив машину на вільне місце для паркування. Після цього вони удвох піднялися до квартири Ніколь. І дівчина одразу повела його до своєї спальні.

Подивившись на її ліжко, чоловік здивовано підняв брову і підійшов ближче, укладаючи дівчину у свої обійми.

– По-моєму тут мало місця для нас двох, – він вказав на центральний предмет меблів.

– Та ну тебе… Тільки про одне й думаєш… – по-доброму засміялася вона. – Я хочу, щоб ти допоміг мені вибрати сукню.

– По якому... – хотів було запитати Алекс, але різко замовк, усвідомлюючи всю ситуацію. – Почекай... Ти згодна піти зі мною на бенкет? – у його голосі лунала боязка надія. І Ніка йому зніяковіло кивнула у відповідь. Чоловік підхопив дівчину на руки та закрутив у своїх обіймах. – Дякую! Це дійсно дуже важливо для мене…

– Чи важливо піти на цей день народження?

– Ні, люба моя. Твоя згода піти зі мною... Якщо чесно, мені в ці дні часом здавалося, що ти відмовишся... У голові навіть дозрів план, як спробувати тебе вмовити...

– А я взяла та погодилася. Так допоможеш вибрати відповідну сукню? – усміхнулася Ніколь.

– Допоможу, якщо ти розкажеш, що тебе все ж таки підштовхнуло погодитися? – Алексіс так само тримав у своїх обіймах, присівши на край ліжка. Дівчина сіла йому навколішки, а голову поклала на плече.

– Ти маєш рацію… Я й справді все частіше хотіла відмовитися… Але я згадала, яким задушливим виявилося почуття ревнощів… І якщо ми ховатимемося навіть від близьких, то… Я сама доведу себе до втрати довіри. А я не хочу цього…

– Моя мила... Моя маленька ревнива дівчинка... – він ніжно поцілував її губи, не бажаючи навіть зупинятися, але Ніка трохи відсторонилася, нагадуючи про своє прохання.

Близько півгодини їм знадобилося, щоб знайти потрібну сукню в її гардеробі.

Коктейльна сукня джинсового кольору з довгим бежевим поясом красиво виглядала на фігурі Нікі. На рукаві була квіткова вишивка такого ж бежевого кольору, а трохи подовжений шлейф ззаду підкреслював стрункі ніжки. Сама сукня була легкою і дозволяла вільно рухатися, відчуваючи себе в ній комфортно. На ноги вона знайшла відкриті босоніжки в тон пояса.

Алекс дивився на дівчину захопленим та закоханим поглядом, милуючись її красою.

– Ти прекрасна! – Ніколь зніяковіло посміхнулася, уявивши, як вони виглядатимуть удвох. І це додало їй впевненості у правильності свого вибору.

– Тепер я готова постати перед твоїми друзями, – посміхнулася вона, але раптово до неї дійшов один цікавий факт. – Алекс… А як же офіціанти та помічники з кухні?.. Вони теж побачать нас удвох.

– Особисто для мене це вже не має значення. Що мені потрібно зробити, щоб ти повірила, що це не гра для мене?.. Що ти важлива мені, як ніхто інший раніше?.. – він дивився їй просто в очі, а руки ніжно обіймали за талію. Ніколь навіть розгубилася від такого відвертого зізнання.