Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

- Дженарде, - вигукую його ім'я разом із дикими стогонами.

Кімнату заливає шум ляпанців. Він трахає мене так, ніби ми обидва - дикі звірі. Розбурхує грубими рухами, глибоким проникненням, вовчим гарчанням. Я не чую нічого, крім його голосу та своїх інстинктів. Я рада бути єдиною з ним, навіть якщо його стовбур наповнює мене не в тому місці, яке відведено йому природою. Неприродний секс став для мене неймовірним відкриттям. І я вже знаю, що наступного разу сама попрошу його трахнути мене в дупу і залити її спермою.

Після чергового різкого руху Дженард накрив мене своїм тілом. Його груди торкнулися моїх лопаток. Я здригнулася разом з ним, не вірячи, що відчуваю оргазм від анального сексу. Ще кілька хвилин ми лежали ось так, насолоджуючись відлунням задоволення.

- Я відпрацював трусики?

- Ще ні, - ледве дихаю, але напрошуюсь на продовження.

- У нас ще ціла ніч попереду.

А я хотіла б, щоб ціле життя, але не скажу йому про це. Злякаю – втече. Мої плани, схоже, йдуть далі за його. Невже він тут лише для того, щоб оновити трусики у своїй кишені? Нізащо в це не повірю!

Після душа зауважила, що у номері надто багато чоловічих речей. Одяг розвішаний у шафі, кошик у ванній заповнений брудною білизною, на тумбочці блокнот, канцелярські дрібниці. Та й узагалі на номер готелю не схоже. Ми заходили в хол розкішного п'ятизіркового, де довкола все блищало золотом, вечеряли в такому ж ресторані. А номер, в якому опинилися, більше нагадує сучасну квартиру, обставлену мінімумом меблів. Підтверджує це наявність невеликої кухонної зони в кутку. Схоже, його ключ відкрив не номер готелю, а його власне житло. За допомогою магії нескладно зробити відмичку, яку можна вставити в будь-яку замкову щілину, але відчинити при цьому двері в певному місці. Схоже, Дженард користується цим прийомом.

- Ти тут живеш?

- Думаєш, я привів би повію до себе додому?

Ну ось знову. Я не стрималася і стукнула його в плече з усієї сили. Він навіть не похитнувся, тільки грайливо посміхнувся, а потім схопив мене за зап'ястя і повалив на себе. Ми закружляли на ліжку, ніби покотилися з гори. То він наді мною, то я над ним. Цього разу проникнення було традиційним, і я помітно зраділа, бо моя дупа не витримала б ще одного звірячого вторгнення.

Я заснула на плечі Дженарда, будучи задоволеною та щасливою. За ніч ми встигли зробити все, що тільки можуть зробити чоловік і жінка в ліжку. А вночі я блукала власним будинком у пошуках своїх рідних. Я кричала імена братів, кликала Ені, але ніхто не відповідав. На другому поверсі помітила сліди крові, що тягнуться зі спальні старшого брата. Моє серце стиснулося від болю. Але коли я побачила маленького хлопчика із закривавленою іграшкою в руках, не змогла стримати крику.

- Каллі! Каллі! Каллі!

Я металася на ліжку, поки сильні руки не притиснули мене до чогось твердого. У напівдрімоті я зрозуміла, що мене стискає в обіймах Дженард. Я заснула ще раз, але повернулася у той самий сон. Маленький Каллі дивився на мене блакитними очима, його губи рухалися, але слів я не чула. Двері спальні Калеана відчинилися з гуркітливим звуком і звідти вийшов ... Дженард. У його руках закривавлений меч, очі горять вогнем, за червоними губами поблискують вовчі ікла.

- Ні, Дженарде, ні! Не чіпай його!

Від свого крику я прокинулася, знову відчувши себе в міцних чоловічих руках. Напевно, я кричала не тільки уві сні.

- Я не завдам тобі шкоди, Аліто, - чую шепіт біля вуха, - спи, дівчинко, спи.

На цей раз я відключилася остаточно. На щастя, моторошний сон не повернувся, але навіть вранці я відчула в душі тривогу, яку він залишив після себе. Очі ще не встигли відкритися, але мозок уже ввімкнувся. Основне запитання, яке виникло у мене ще посеред ночі: це було видіння чи тільки сон? Всередині стало холодно від пекучої думки, але я переконала себе, що магічні сили вночі не підключала, отже, це не могло бути видіння. Картинки виринали тільки тоді, коли я засинала, а моя сила працює зовсім по-іншому. Мабуть, я настільки боюся втратити свого призначеного, що мій мозок вигадує страшні історії. Єдине, що було правдивим у всьому побаченому, це те, що Калеан і Ені матимуть хлопчика. Я давно знаю про це, але їм не говорила. Рідні хочуть, щоб це був сюрприз.

- Дженарде? - я відірвала голову від подушки і зрозуміла, що лежу на зім'ятому ліжку одна. – Дженарде! - Не чую жодного звуку. У квартирі немає нікого. Він знову залишив мене. – Ні! Ні! Ні! Паршивий ублюдок! Сраний козел! Покидьок! Я ненавиджу тебе!

Після криків груди стиснули ридання. Побила подушку кулаками, ледь не випатравши її, залила потоками сліз. Серце щемить від болю, образи, розпачу. Він знову використав мене. Трахнув, підживився магією і зник на невизначений термін.

- Смердючий цап! – вигукнула найменш гнівне з усього вигаданого, надто багато сил витратила на попередні лайки.

- Доброго ранку, мила. Каву будеш?

Поруч зі мною з'явився Дженард із підставкою та двома склянками на ній. У другій руці згорнутий паперовий пакет. Я розплющила рота на кілька секунд, уп'ялася очима на чоловіка, непомітним жестом змахнула залишки сліз і посміхнулася, широко, з блиском і ... винувато.

- Дякую, - прийняла напій із щирою радістю.

- Це не те, до чого ти звикла, але, сподіваюсь, сподобається. Узяв у паризькій кав'ярні. І ось ще їхні фірмові круасани, - простягає мені пакунок.