Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

— Чекай тут, — перебиваю хлопця тоном, від якого він витягується в струнку. — Стій тут і чекай, зрозуміло? Не здумай іти за мною.

Він тільки киває, а слідом мотає головою ще й долоні догори піднімає, мовляв не бійся, не піду. Ось і добре. Ось і правильно. Молодець, Євріпід.

Хочеться поплескати його по щоці, але боюся, він неправильно зрозуміє. І так причепився немов банний лист, не відчепиш. Іду в аптеку повна похмурої рішучості і даючи собі слово, що навіть якщо там зібралося все наше селище, наплюю і куплю тест.

Але в аптеці немає жодного з наших селищних, нікого з моїх близьких і далеких родичів. І навіть дядька Андроніка немає.

Купую про всяк випадок два тести і виходжу з аптеки. Побачивши мене, Єврипід пожвавлюється і несміливо посміхається.

— Поїхали, — похмуро киваю йому на пікап.

— Куди, Каро? — обережно запитує Єврипід.

— До ресторану. Я хочу їсти, — голосно грюкаю дверцятами.

— Поїхали, — Єврипід сідає на пасажирське сидіння, — тільки давай потім заберемо мій мотоцикл?

Замість відповіді мовчки киваю. Куди ж його подінеш, раз пристав як реп'ях, то вже не відчепиться.

Ресторанчик справді дуже затишний, але я не налаштована милуватися інтер'єром.

— Вибери щось на свій розсуд, — кажу хлопцю, а сама біжу в туалет.

Не сказати, що я не чекала, та все одно, коли бачу пару смужок на одному тесті та «Yes+» на іншому, на очі навертаються сльози.

Я б зараз усе віддала, якби за столиком відкритого майданчика ресторану на мене чекав Марк, а не Євріпід. Але хлопець не винен у тому, що батько моїх дітей — а я впевнена, що їх там двоє! — зараз далеко. Ніхто не винен.

— Нічого, ангелятка, зате мама вас уже любить, — шепочу, витираючи сльози, і усміхаюся. — І тато теж. Він сам сказав. А ваш тато обманювати не буде. Він просто не вміє.