Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 117
Перейти на сторінку:

З цього металу можна все зробити.

Г е р о л ь д

Кощавий дурень розходивсь;

Чи бач, на витівки пустивсь!

Бере він золото в грудках

І мне, як тісто, у руках;

Та, хоч воно м'яке й ліпке, —

Все, що він виліпить, — бридке;

А він показує жінкам,

А ті притьмом у крик, у гам,

У вихиляси сороміцькі…

Цей блазень — виродок несвітський;

Йому розпусту розсівать,

То ніби меду скоштувать.

Та я цього не подарую,

Жезлом нахабу почастую!

П л у т о н

Не знає він, що ще нас дожида;

Нехай собі що хоче коїть!

Недовго вже йому тут дурня строїть —

Закон міцний, та ще міцніш нужда.

Г а р м и д е р   і   с п і в

Ось дика рать, як бистрий плин,

Пливе до вас із гір, з долин;

Непереможний диких стан,

Бо з ними йде великий Пан[144];

Для них ніщо чарівний пруг,

Ввіходять впрост в порожній круг.

П л у т о н

Я знаю вас, та й Пан мені не диво!

Сюди прийшли ви гордо і сміливо.

Я знаю те, що тайна багатьом,

І в круг тісний впускаю вас притьмом.

Нехай щастить вам доля щасно,

Хай путь ваш дивом процвіте,

Та вам самим не видно ясно,

Куди й до чого ви йдете.

С п і в   д и к у н і в

Чепуруни — крихкі, слабкі,

А дикуни — дерзкі, кріпкі;

Прудкий наш скок, швидкий наш крок,

Ми ринем так, немов поток!

Ф а в н и[145]

Ось фавнів рій

Веде танок,

В гриві густій

З дуба вінок,

Гостренькі вуха крізь лист стирчать,

І ласі очі вогнем блищать.

Що фавн кирпатий, то це дарма,

До того діла жінкам нема.

Кивне недбало, де гурт жінок, —

Найкраща радо іде в танок.

С а т и р

А ось до гурту підбіга

Сатир — цапиняча нога.

Худий і жилавий сатир,

Як сарна, скаче поміж гір,

І вдаль і вшир пускає зір.

Як гарно тут, як вільно тут!

Десь там, внизу, химерний люд.

Вони там скніють, не живуть,

Хоча життям те скніння звуть;

А він один, нарівні хмар,

Неначе світу володар!

Г н о м и[146]

Ось гноми безбач дріботять,

Іти у парах не хотять;

На кожнім одіж мохова,

Під нею лампку він хова;

Одне другого наганя,

Неначе в кучі комашня,

Сюди й туди одно снує —

І всюди їм робота є.

Кобольдам родичі близькі,

Ми мов хірурги ті гірські:

Ми гори розтинаємо,

Ми з жил їм кров кидаємо,

Метал вергаєм на-гора,

Всім людям зичучи добра:

«У добрий час, у добрий час,

Усі багатства ці для вас!»

Та злото потрапля до рук

І перелюбців, і злодюк,

Залізо ж корисне для вбивць,

Для всьогосвітніх кровопивць;

А хто три заповіді вже

Зламав — до інших байдуже!

Та нас у тому не виніть;

Ми терпимо, то й ви терпіть.

В е л е т н і

На Гарці велетні живуть,

Їх люди дикими зовуть;

Ідуть гольцем, кремезні всі,

Пишають в первісній красі;

Соснина в кожного в руках,

Пов'язка з віття на боках;

Таких фіґур, таких постав

У варті й папа сам не мав.

Х о р   н і м ф[147]

(танцюючи навколо великого Пана)

Привіт, привіт,

Наш бог, наш пан —

Великий Пан!

В тобі ввесь світ!

Ідіть, летіть стрічать його,

Піснями величать його,

Бо добрий він, ласкавий він

І любить радощів розгін.

Під неба дахом голубим

Пильнує він свій красний дім,

Але струмок йому співа,

Вітрець дрімоту навіва…

І як опівдні він засне —

Ніде й листок не шелесне,

Замре в повітрі кожен рух,

Лиш чути квітів млосний дух;

Тоді і німфу, як закон,

Де б не була — змагає сон.

Коли ж зненацька гримне він,

Мов з неба грім, мов бурі дзвін, —

Охопить душу жах німий,

Всі розбігаються як стій,

І військо в полі никне вмить,

Герой збентежений тремтить…

Тож слава, слава славному!

Хвала йому і честь йому!

Д е п у т а ц і я   в і д   г н о м і в

(до великого Пана)

Там, де сяєвом блискучим

Опівнічної доби

Одкриваються знаючим

Зачаровані скарби, —

Ми вартуєм в темних норах,

У печерній темноті,

Ти ж на сонячних просторах

Роздаєш багатства ті.

Знов найшли ми в надрах темних

Багатюще джерело:

В володіннях попідземних

Ще такого не було.

Тож піди і скарб той вирий,

Що явила нам гора,

Царю щедрий, царю щирий,

До загального добра!

П л у т о н

(до герольда)

Тепер нам слід рішучості набратись,

Хай би там що, нічого не лякатись

І ждать, що нам ця хвиля принесе.

А щоб про це нащадки наші знали

І дійсности химерою не звали,

Ти в протокол пиши як єсть

1 ... 52 53 54 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"