Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Бар "На перехресті", Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Бар "На перехресті", Тетяна Гуркало"

419
0
07.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бар "На перехресті"" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 90
Перейти на сторінку:
розділ 16

Про те, що карта та компас у руках зовсім не гарантують правильного напрямку

 

Чоловік повинен знайти правильну мету у житті, а жінка – чоловіка з правильною метою.

  Бернард Шоу

 

З розгромленого готельного будинку їх таки вигнали. Можливо, залишили б, якби хтось погодився сплатити збитки. А так, ельфійка гордо задерла носа і заявила, що не збирається платити за мужланів, які спочатку схвально свистять, через те, що у неї в стрибку через перила задерлася спідниця, а потім, коли вона починає на свист стріляти, кричать, біжать і ламають усе поспіль. Нервові вони якісь.

Луї та Мірет оплачувати розваги вовка та Аллочки відмовилися тим більше. Некромант ще й захотів грошей за термінове та якісне прибирання.

Жаба сказала, що грошей у неї немає, але вона може віддати якусь частину комарами та мухами. Живими. Якщо господарям воно потрібне, то вона з радістю наловить. Їм чомусь було не потрібно.

Аркалель у відповідь на вимогу заплатити став у горду позу і сказав, що жалюгідні люди повинні бути вдячні йому за те, що він вшанував своєю присутністю їхній хлів. Тепер господар може сміливо пригвинчувати табличку над дверима і хвалитися, а він не цінує. А господар, замість того, щоб зрадіти та скористатися ідеєю, пообіцяв розбити табличку на ельфійській голові.

У водяного господар грошей уже не просив, вразившись його зовнішністю, але вигнав усіх, заприсягнувшись більше не впускати таку різношерсту компанію.

Довелося різношерстній компанії сідати в машину і їхати далі, з думками про Гераклові подвиги і молодильні яблука, щоб бродячі портали вивели куди треба.

Далеко, щоправда, не поїхали, довелося зупинитися на галявині, розстелити покривало та зайнятися хірургією. Тому що Аллочка виявилася дуже влучною заразою, а вовку, тепер уже в людській подобі, було незручно сидіти на кулі, що застрягла в дупі. Чому він про цю кулю не сказав одразу ні Луї, ні Міррет, ні навіть Аллочка з'ясувати не змогли. Варен знизував плечима і посилався на те, що було не до неї. Куля не срібна і рана загоїлася майже відразу, так що…

— А ти впевнений, що зможеш це зробити? — напружено допитувався вовк, лежачи на животі і недовірливо дивлячись на коліноуклінного некроманта.

— Некроманти майже лікарі, — впевнено сказав Луї. — Нам теж треба знати внутрішню будову людини, тому ми також тренуємось на трупах.

— Але я поки що живий, — сказав вовк.

— Так поки, — поспішно «заспокоїв» Луї і подивився на Мірет. — Сестро, знеболюйте!

— А може, нехай і далі так ходить і мучиться? — задумливо спитала Аллочка, що всю дорогу дулася на мерзенного ошуканця, але більше не намагалася його вбити.

— А ти продовжуй інструменти знезаражувати, — сказав Луї. — Не відволікайся.

Ельфійка, яка вважала, що нічого вовку і від необеззараженных інструментів не зробиться, а якщо зробиться, то так йому і треба, тільки пирхнула, але жбурляти ніж у калюжу не стала, хоча дуже хотілося.

— Такс, приступимо, — вирішив Луї, приймаючи з рук Аллочки оброблений ельфійською магією ніж. — Здається тут, — сказав не дуже впевнено, намацавши те, що здалося кулею.

— Я передумав, — заявив Варен. — Не так мені й незручно було.

— Міррет, анестезію!

— А може, його по голові стукнути і вирубити? — задумливо спитала сама в себе Аллочка і озирнулася в пошуках чогось важкого.

— Не треба, — сказав Луї і рішуче приступив до операції. — Ага, знайшов. Сестра, пінцет.

Аллочка, хмикнувши, передала Мірет пінцет для вищипування брів, іншого дівчата не знайшли.

Міррет віддала інструмент некроманту, а він у свою чергу здивовано на нього подивився.

— Так, — сказав задумливо. — Цим я точно нічого не дістану. Може ножем підчепити? Або вирізати? Шрами чоловіків прикрашають.

— Особливо на такому місці, — хихикнувши, сказала Міррет.

— Заліки, іспити, — похмуро пробурчав вовк.

— Може його зашити? — спитала Аллочка, помилувавшись діркою в сідниці вовка, що вийшла після вилучення кулі.

— Шити я не вмію, якось не доводилося, — зізнався Луї і подивився на дівчат.

— Я теж не вмію, — сказала Міррет.

Аллочка тільки пирхнула і Луї перевів погляд на її батька. Аркалель гикнув і рішуче сьорбнув з пляшки. Шити він явно не вмів, не збирався і взагалі боявся крові.

— Ех, молодь, — буркнула жаба. — Нічого ви не вмієте. Усьому вас треба вчити. Давно я жаб’ячу шкірку не скидала. Ану, всі відвернулися!

Пролунало так наказово, що відвернувся навіть вовк, а коли схаменувся і подивився на жабу, на її місці стояла красуня в зеленій сукні. Ельф від несподіванки навіть вином захлинувся і довго кашляв. А жаба гордовито повела плечима, дістала з повітря котушку сріблястих ниток та голку.

— Міррет, додай знеболювання, — вирішив Луї і поступився місцем біля «операційного столу».

Шов у жаби вийшов гарний. Вовк трохи побурчав на самозваних медиків, підтягнув діряві штани, підвівся і пішов до ельфа, котрий перестав кашляти, але був явно неадекватний, надто вже в нього розгублений і нерозуміючий погляд.

— Та перевертень вона, перевертень, чого дивуватись? — буркнув Варен, відбираючи у Аркалеля пляшку.

— А чому одразу не зажило? — спитала Міррет, підкравшись до викладача.

Він, якраз пив вино, закашлявся, віддав ельфу пляшку і пробурчав:

— Іспити.

— А не зажило чому? — ні крапельки не зніяковіла дівчина.

— Тому що життю нічого не загрожує, — замість вовка сказала жаба. — Воно завжди так, коли не дуже терміново, регенерація йде повільно, трохи швидше, ніж загоєння у людей. А ось у бою все відбувається миттєво. Тому перевертні страшні воїни.

— Ага, — сказала Міррет. — А ви хто?

— Та жаба я. Весь наш рід жаби-перевертні. Народить дівчинку чергова красуня, яка спіймала стрілу, так і з'явиться на болоті нова жаба років через п'ятнадцять. Заведено так з давніх-давен і магією закріплено. Буває навіть, що закохається діва-жаба в доброго молодця, але з магією роду сперечатися не можна. Тож дає вона йому в руки лук, стріли, а сама бігом у болото. Він стріляє, вона стрілу ловить і можна весілля грати. А буває, що немає нікого, кому можна вручити лук, тут доводиться йти на болото і чекати. Я шість років чекала, поки мій Іван почав стріляти, хороший він був мужик, хоч і дурень.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 52 53 54 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бар "На перехресті", Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бар "На перехресті", Тетяна Гуркало"