Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Випробування невинуватістю 📚 - Українською

Читати книгу - "Випробування невинуватістю"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Випробування невинуватістю" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 56
Перейти на сторінку:
кишені був ніж.

– Той самий ніж?

– Так. Із кров’ю на ньому. Ми його перевіримо, але це буде її кров. Її кров і кров Філіпа Дюрранта!

– Але… це неможливо.

– Хто сказав, що неможливо?

– Естер. Я зателефонував їй, і вона все мені розповіла.

– Розповіла? Ну, факти дуже переконливі. За десять хвилин до четвертої Мері Дюррант, залишивши свого чоловіка живим, спустилася на кухню – у цей час у будинку перебували Лео Арґайл і Ґвенда Вон у бібліотеці, Естер Арґайл у своїй спальні на другому поверсі та Кірстен Ліндстром на кухні. Кілька хвилин по четвертій приїхали Мікі з Тіною. Мікі пішов у сад, а Тіна піднялася нагору, майже відразу за Кірстен, яка саме несла Філіпові каву з печивом. Тіна зупинилася, щоб порозмовляти з Естер, а потім приєдналася до міс Ліндстром, і разом вони знайшли Філіпа мертвим.

– І весь цей час Мікі був у саду. Це ж ідеальне алібі?

– Про що ви не знаєте, докторе Калґарі, так це про велике дерево магнолії біля будинку. Діти лазили по ньому. Мікі зокрема. Це був один із його способів вибиратися з будинку та повертатися назад. Він міг вилізти по дереву, піти до кімнати Дюрранта, вдарити його ножем і повернутися назад. Звісно, тут потрібен посекундний розрахунок, але, на диво, як багато іноді в людях зухвалості. А ще його розпач. Він повинен був за будь-яку ціну завадити зустрічі Дюрранта й Тіни. Щоб убезпечити себе, він мусив убити їх обох.

Калґарі на якусь мить замислився.

– Комісаре, ви щойно згадували, що Тіна опритомніла. Вона не змогла сказати точно, хто на неї напав?

– Вона висловилась не дуже однозначно, – повільно промовив Г’юїш. – Насправді я сумніваюся, що вона була свідома в прямому сенсі.

Він утомлено всміхнувся.

– Гаразд, докторе Калґарі, я перекажу вам точно її слова. Насамперед вона назвала ім’я. Мікі…

– Тобто звинуватила його, – уточнив Калґарі.

– Скидається на те, – киваючи головою, погодився Г’юїш. – Усі інші її слова не мають сенсу. Це щось трохи дивне.

– Що вона говорила?

Г’юїш подивився на записи перед собою.

– «Мікі». Потім пауза. Потім: «Чашка була порожньою…» Потім іще одна пауза, а потім: «Голубка на щоглі». Він глянув на Калґарі. Може, ви вловите який-небудь сенс?

– Ні, – заперечив Калґарі. Він похитав головою і здивовано повторив: – «Голубка на щоглі»… Це щось екстраординарне.

– Як нам відомо, там немає ні щогл, ні голубів, – зазначив Г’юїш. – Але для неї це щось означає, щось у її голові. Хоча це може не мати нічого спільного з убивством. Бозна-які в неї фантазії.

Якийсь час Калґарі мовчав. Він сидів та обмірковував усе. А тоді запитав:

– Ви заарештували Мікі?

– Ми його затримали. Протягом доби йому буде висунуто звинувачення.

Г’юїш зацікавлено глипнув на Калґарі.

– Я так розумію, що цей хлопець, Мікі, – не ваша відповідь на цю проблему?

– Ні, – підтвердив Калґарі. – Ні, Мікі – це не моя відповідь. Навіть зараз – я не знаю. – Він підвівся. – Як і раніше, вважаю, що маю слушність, – додав він, – але цілком розумію, що не маю достатньо доказів, щоб переконати вас. Я мушу знову туди піти. Я мушу їх усіх побачити.

– Докторе Калґарі, – попросив Г’юїш, – будьте там обачні. До речі, а що ви думаєте з цього приводу?

– Якщо моя думка для вас щось важить, – почав Калґарі, – я б вам сказав, що, на мій погляд, це був злочин на ґрунті пристрасті.

Г’юїш підняв брови.

– Докторе Калґарі, пристрастей є багато, – зауважив він. – Ненависть, жадібність, скупість, страх – це все пристрасті.

– Коли я сказав «злочин на ґрунті пристрасті», – мовив Калґарі, – то мав на увазі саме те, що зазвичай так називають.

– Якщо ви про Ґвенду Вон і Лео Арґайла, – припустив Г’юїш, – то ми це обмірковували. Але це не те.

– Усе значно складніше, – заперечив Артур Калґарі.

Розділ двадцять четвертий

Коли Артур Калґарі приїхав до Сонячного Рогу, западав вечір – дуже схожий на той перший вечір тут. «Гадючий Ріг», – натискаючи на дверний дзвінок, подумав він.

Події наче відтворювали самі себе. Двері відчинила Естер. Її обличчя відображало ті самі відчайдушність і трагедію. Позад неї в холі він, як і колись, побачив спостережливу і підозріливу Кірстен Ліндстром. Історія повторюється.

А тоді картина здригнулась і змінилася. Підозра та відчай зникли з обличчя Естер. Його осяяла прекрасна й привітна усмішка.

– Ви, – сказала вона. – О, як добре, що ви прийшли!

Він узяв її за руки.

– Естер, я хочу зустрітися з вашим батьком. Він нагорі, у бібліотеці?

– Так. Так, він там із Ґвендою.

До них наблизилася Кірстен Ліндстром.

– Навіщо ви знову прийшли сюди? – осудливо мовила вона. – Подивіться, яких неприємностей ви завдали минулого разу! Подивіться, що з нами сталося. Життя Естер зруйновано, життя містера Арґайла зіпсовано. І дві смерті. Дві! Філіп Дюррант і маленька Тіна. І це все ваших рук справа – це все ви!

– Тіна ще не померла, – уточнив Калґарі, – а мені треба тут іще дещо зробити.

– Що вам тут робити? – Кірстен усе ще перегороджувала йому шлях до сходів.

– Я повинен завершити те, що почав, – пояснив Калґарі.

Дуже обережно він поклав руку їй на плече та трохи відсторонив. Потім піднявся сходами, й Естер пішла за ним. Він обернувся через плече та попросив Кірстен:

– Міс Ліндстром, ходімо з нами. Я хочу, щоб були всі.

У бібліотеці в кріслі біля столу сидів Лео Арґайл. Ґвенда Вон стояла навколішки перед каміном і дивилася на тліюче вугілля. Вона нібито здивувалася.

– Пробачте, що так непрохано, – перепросив Калґарі, – але, як щойно вже говорив, я прийшов, щоб закінчити те, що почав. – Він роззирнувся. – Місіс Дюррант досі в будинку? Я б волів, щоб вона теж була тут.

– Гадаю, вона прилягла, – мовив Лео. – Для неї це все дуже важко.

– Усе ж таки я б хотів, щоб вона була саме тут. – Він поглянув на Кірстен. – Чи не могли б ви піти по неї?

– Вона може відмовитися приходити, – буркнула Кірстен.

– Скажіть їй, – додав Калґарі, – що, можливо, вона матиме бажання почути дещо про смерть свого чоловіка.

– О, ну ж бо, Кірсті, – втрутилась Естер. – Не будь такою підозріливою і не намагайся всіх нас захистити. Не знаю, що скаже доктор Калґарі, проте ми всі повинні бути тут.

– Як вам буде завгодно, – відповіла Кірсті.

Вона вийшла з кімнати.

– Сідайте, – запропонував Лео. Він вказав на крісло з іншого боку каміна, і Калґарі сів.

– Докторе Калґарі, ви пробачите мені, – запитав

1 ... 52 53 54 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випробування невинуватістю», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Випробування невинуватістю"